Проблеми у звичайному житті нівелюються, коли бачиш поранених на Донбасі бійців.

Про це сказала перукарка Ірина Жуйкова, яка працює з військовослужбовцями у Дніпропетровській клінічній лікарні ім. Мечникова.

"Працюю по 5-6 годин удень. Йду, коли все завершу. Я і в реанімації хлопцям помагаю тут, і на другому поверсі. Є такі, що тут подовгу. Всіх треба брити, стригти. Їм часто це приємно. Іноді нервують. Дома жінки нікого не бриють. А тут я. Але лікар сказав - значить треба. Один чоловік сердився. Я включила воду, мию бритву, а він сердиться: та закрий воду, стільки ж її треба. Коли видужують, то вже уважніші: височки просять підрівняти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Осколки прошили руку - перебили кістки" - 2 години з реанімації лікарні ім. Мечникова

Я ще працюю у звичайній перукарні. Тут трохи по-іншому. Страшно було, коли війна почалася. Як починаються якісь власні проблеми, відкидаю їх у сторону. Бачу, які важкі тут поранені і розумію - мої негаразди ніщо. Ти ще стогнеш? Бери себе в руки і йди. Тут он люди без рук і ніг. Якось хлопець лежить: не можу повернути ногу, каже. Я дивлюся - ноги немає. А він думає, що вона не повертається. Це страшно. У мене два сини. Їм теж кажу - нема чого жалітися. Я б сюди водила молодь, яка розбивається на машинах чи ще якісь дурниці робить. Щоб розуміли цінність життя", - розповіла Жуйкова.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Пораненому під Широкиним потрібна допомога

×