40 пам'ятників радянським вождям зберігала на своєму подвір'ї глухівчанка Людмила Дейнеко. Колекцію жінка збирала протягом 24 років — після того, як з настанням незалежності їх почали викидати зі шкіл, бібліотек та інших громадських установ. Домашній музей Людмили Дейнеко у Глухові називали "Люсін музей". Жінка на власні гроші звозила постаменти вождів з навколишніх сіл Глухівщини. На власну пенсію купувала фарбу і щороку їх білила.
Торік жінка померла. Частину колекції вивіз Глухівський археологічний заповідник. 4 пам'ятники досі стоять на подвір'ї хати Людмили: найвищий — Зої Космодем'янській і невідомому солдатові — за двором, на вулиці, повернутий спиною дор дороги, щоб не дратував глухівчан. Поруч — погруддя Леніна, Карла Маркса і Сталіна.
"Хтось каже, що це пам'ятник Горькому, хтось - що Сталіну. Тут не розбереш, - розповідає донька колекціонерки 47-річна Світлана. - Мама казала, що це теж Сталін. Тільки фальшивий. Бо насправді це Горький. Він стояв у радгоспі імені Горького. Але десь знадобився терміново Сталін. І залізобетонному Горькому приробили сталінський ніс — з горбинкою. Можете придивитися. Його скинули ще в 1953-му на якомусь заводі, але одна з робітниць приберегла його в себе, і потім віддала мамі.
Крім великих пам'ятників серед бур'янів надворі, від колекції лишилися півтора десятки погрудь Ілліча — їх Світлана Дейнеко тримає у кухні. Каже, що готова продати, якщо знайдуться колекціонери, які знають їм ціну.
"Поки стоять, їсти не просять, хай стоять. Сни погані не сняться. Які можуть бути сни із-зі пам'ятників? Не знаю, чого в неї така любов до Леніна була. А я тепер не знаю, куди їх всіх дівати. Мені ж воно не треба. Раніше про цей її музей у всьому світі знали. Приїжджали з Франції, з Голландії, керівники компартії і школярі ходили. А зараз уже капіталізм, соціалістів немає.Нашому поколінню воно не треба. А ті кому треба, всі померли"
Повний репортаж про незвичайний музей "ленініани" читайте у "Газеті по-українськи" від 25 вересня
2 
79692
Коментарі
1