На Прикарпатті відзняли першу із шести 20-хвилинних серій документального фільму "Сталеві строфи Марка Боєслава" про життєвий шлях крайового провідника пропаганди Організації українських націоналістів, редактора підпільної газети "Шлях перемоги", пропагандиста УПА, публіциста та поета Михайла Дяченка (псевдо "Марко Боєслав").
Про це на прес-конференції повідомив режисер фільму, краєзнавець з Прикарпаття Зіновій Бойчук.
За його словами, на екрани фільм про Марка Боєслава вийде у березні наступного року, до 100-річчя від дня його народження.
Знімає художньо-публіцистичний фільм Коломийська телекомпанія "НТК" за розсекреченими архівними матеріалами CБУ.
З.Бойчук повідомив, що уже 15 років досліджує біографію М.Дяченка і назбирав унікальні матеріали, на основі яких буде знято фільм.
"Сцени фільму детально прив"язані до документальних свідчень – ми намагаємось точно відтворити елементи одягу чи зброю, предмети побуту повстанців", – зауважив З.Бойчук. За його словами, зйомки картини відбувалися у тих місцях, де воював Марко Боєслав. Знімальній групі вдалося знайти два бункери, в яких переховувався поет. Під час зйомок постановникам найважче було інсценувати бої, у цьому їй допомагало львівське товариство "Пам"ять".
У фільмі звучить багато колядок, пісень, написаних Марком Боєславом.
Михайло Дяченко (Марко Боєслав) – член Української Головної Визвольної Ради, крайовий провідник пропаганди ОУН, кавалер Срібного Хреста Заслуги, редактор підпільного журналу "Чорний ліс" (1947-1950), поет і публіциста, який геройськи загинув у бою з енкаведистами у селі Дзвиняч Богородчанського району, що на Івано-Франківщині.
Михайло Дяченко народився 25 березня 1910 року в селі Боднарові Калуського району на Івано-Франківщині. Коли йому виповнилося два роки, померла мати, а в десятирічному віці хлопчина залишився круглим сиротою. Батьків хлопцеві замінив старший брат Микола – слухач Української сільськогосподарської академії у Подєбрадах. Завдяки брату Михайло Дяченко вступив до української гімназії у місті Станіславі. По закінченні Станіславської гімназії 1930 року Михайло Дяченко вступає на правничий факультет Львівського університету; стає членом ОУН. Незабаром потрапляє під нагляд поліції.
Разом з тим юнак був членом багатьох громадських товариств у рідному селі: читальні "Просвіти", "Рідної школи", "Сільського господаря". Очолював місцеве спортивно-патріотичне товариство "Сокіл". Одна за одною виходять поетичні збірки: "Іскри" (1936), "Юні дні" (1938), "Село" (1939). Дебют молодого поета відразу привернув до себе увагу критиків, які були неодностайні у своїх оцінках. Одні схвалювали, інші не приймали твори Михайла Дяченка. Поруч з поетом-ліриком у ньому завжди вживався поет-політик.
17 червня 1937 року Дяченка заарештовано і відправлено до Станіславської тюрми, в якій він перебував півроку. Навесні 1939 року опального поета вдруге заарештували за громадсько-політичну діяльність. Перед вступом радянських військ до Станіслава 18 вересня 1939 року Михайло Дяченко втік із залишеної поляками тюрми.
Період еміграції на Холмщині тривав із вересня 1939 по листопад 1941 року. Там емігрант з Галичини навчав сільських дітей рідної мови та історії України, заснував драматичний гурток. На Холмщині була написана збірка поезій "Вони прийдуть", що вийшла друком 1941 року у видавництві "Пробоєм" у Невеличкою збірочкою поезій "За волю" (1945) розпочинається підпільна творчість Михайла Дяченка, який більше відомий у 1945-1952 роках під літературним псевдонімом Марко Боєслав. Ця книжечка-зшиток із 24 сторінок машинопису зовсім невідома сучасникам, але вона стала своєрідною точкою відліку творчого зростання поета.
Підпілля для Михайла Дяченка почалося з осені 1944 року після невдалої спроби емігрувати, заради збереження сім"ї – дружини та дворічного сина Святослава. На довгих сім років Михайло Дяченко став речником підпільної боротьби ОУН-УПА. На початку 1945 року поет працював в обласному відділі пропаганди ОУН. Одночасно редагував підпільний часопис "Шлях Перемоги", що почав виходити з 1 травня 1945 року. Саме в цій газеті вперше з"явилися його вірші під псевдонімом Марко Боєслав.
Марко Боєслав загинув в одному із бункерів разом з своєю помічницею на псевдо "Черемшина". Саме цій дівчині поет присвятив слова популярної пісні "Рости, рости, Черемшино".
7 
79692
Коментарі
2