Мобілізація не змусить на себе чекати: які проблеми викрив "парад Зеленського"

Розкол лише зі свідомою частиною. У влади є своя громадськість, яка споживає продукт із телевізору. Як масовий захід робота Бадоєва виглядала жалюгідно, з грубими помилками. Але це дійство було розраховане на інше. Є частина виборців, які сидять перед телевізором, і їм здалося, що все було чудово. Для них це і робили. І розрахунок правильний. Просто порівняйте, скільки людей могли бути присутніми фізично, а скільки тільки побачити ходу по "ящику". Переважають другі.

Учасників Маршу захисників України шкода. Бо його повноцінно не показав жоден український телеканал. Бо медіа зараз дуже не хочуть ставати у відверту опозицію до нової влади. Тому подію за участю Зеленського показали виразно, і як основну. Маршем же знехтували. Був у кадрі лише як одна з картинок під час розмов у студії. Дозволили собі увійти у конфронтацію з президентом, показавши дві події рівноцінними, лише "Радіо Свобода". Влаштували двогодинну трансляцію.

Головна у тому, що глядачам на Майдані дивитися було нічого. Все було здалеку, малопомітне. Тобто дрібні події, які виглядають добре лише крупним планом на камеру. Людина мала стояти півтори години, і перед її очима нічого не відбувалося.

Нова влада звикла мислити картинками для телебачення і впроваджуватиме такий підхід у своїй внутрішній і зовнішній політиці. Але гірше те, що цими ж картинками мислить значна частина їхнього електорату. І поки йому дають правильну картинку і холодильник не вступає в боротьбу з телевізором, влада матиме підтримку. Люди думатимуть, що все йде правильно.

Далі або почнеться відчутне для електорату економічне погіршення, або не почнеться. Якщо таки це відбудеться, українці значно швидше перестануть вірити. Бо в Україні телевізор програє змагання холодильнику набагато швидше, ніж у Росії.

На Марш ветеранів зважатимуть. Мають маневрувати так, щоб не викликати сплеск відвертого протесту частини виборців. Задоволені та незадоволені будуть завжди. Проблема в тому, як вдасться зманеврувати, щоб протест невдоволених не перейшов у критичну фазу і не виплеснувся на вулицю.

За часів Порошенка були політичні сили і впливові економічні гравці, які хотіли запустити вуличний протест. Але він ніяк не запускався, попри велику кількість спроб. Люди не були готові до масових протестів, хоч їх на це підбурювали кожні 3 місяці. То "Національні дружини", то Саакашвілі, інші. Зараз люди вичікують, а влада готується до різких маневрів. Щоб їхні основні стороники були задоволені результатом, а опоненти не на стільки незадоволені, щоб масово вийти протестувати.

Марш ветеранів показав, що мобілізація цієї частини суспільства, в принципі, можлива. Але проти чого і за що — ці питання залишаються відкритими. Навіть самі ветерани поки не можуть на них відповісти. Будь-яких чітких відповідей уникають, як і політичних прапорів і гасел. Зараз вони, як біла пляма. Якщо їм дадуть привід, від якого масово стане боляче і нестерпно, то мобілізація не змусить на себе чекати. Ним може стати різка здача інтересів України на Донбасі. Тобто такі кроки влади, які ветеранській спільноті надішлють повідомлення, мовляв, все, за що ви билися і гинули, було даремно. Цього не стерплять.

На світовому рівні зважають лише на офіційну позицію влади. Що відбувається всередині країни, проблеми тільки внутрішнього характеру і їх не стосуються. Зараз настрої міжнародної спільноти не на нашу користь. Розуміють, що на Путіна натиснути неможливо. Задля припинення конфлікту будуть тиснути на Зеленського. Бо він недосвідчений, задекларував, що готовий до миру. Росія жодного разу не заявляла, що може піти на поступки заради миру. Україна в особі Зеленського зробила це. Цим спробують скористатися. Усі погодяться на компроміс, який запропонує Зеленський. А йому треба запропонувати таке, щоб компроміс був, а обурення національно свідомої частини суспільства не було.