Російський журналіст Аркадій Бабченко, вбивство якого інсценували українські спецслужби, у своєму дописі розповів про умови в яких зараз живе він і його родина.
Давайте-но я вам поясню, як я зараз живу. А то довкола стільки розумників зі своїми розмовами про постановку і піар.
Якщо ви думаєте, що все як і раніше, просто трохи трохи змінилося - це ніфіга не так. Нічого вже не як і раніше. Змінилося все.
Мені зараз не можна нічого. Я не можу вийти на вулицю, я не можу зустрітися з ким хочу, я не можу поїхати куди хочу, я не можу робити, що захочу. Я не можу не те, що піти в кафе посидіти з друзями - я не можу навіть вийти в магазин. Їжу мені привозять. Кожен вихід в місто - це спецоперація. Кожна зустріч - десь в закритому приміщенні, обумовленому заздалегідь, краще в місці, що охороняється. План перебування в цьому місці розробляється заздалегідь. Зустрічі можливі тільки з невеликою кількістю людей.
У мене є дуууже стійкі підозри, що в Росії якимось чином отримали доступ до моїх гаджетів і можуть їх читати і слухати, тому переговори про зустріч - окрема спецоперація.Природно, ніхто не може прийти і до мене.
У нас немає нічого. Взагалі нічого. Сім'ю евакуювали з Росії за день до години Д, тому що повідомляти дату довелося, природно, по телефону, а там-то телефони слухалися однозначно, і треба було залишити мінімальний часовий люфт, щоб тупо не встигли затримати на кордоні, і тепер у нас є тільки те, що помістилося в машину за одну ходку. Три валізи речей. Квартира, гараж, шмотки, відеокамера імпортна три штуки - все залишилося там. У мене зараз державне все. Навіть вилки. На табуретці, на якій я пишу цей допис, стоїть інвентаризаційний номер. На мені штани, в яких я був в морзі. Сходити в магазин купити нові я не можу. А доставка теж неможлива.
Вчора обзавелися обробною дошкою. І мискою для прання. Свято в родині.
Я бачу тільки одне і теж саме певне коло людей. З місця що охороняється я не виходжу. Взагалі. Мені нікуди більше виходити. У мене тепер немає ні роботи - тому що в такій ситуації навряд чи можна придумати щось більш дурне, ніж регулярно приїжджати в одне і те ж місце в один і той же час - ні посиденьок, ні спортзалів, ні пакунків, на магазинів, ні макдональдсів, ні кіно, нічого. Моє життя в черговий раз зламане повністю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Бабченко розповів, що тероризують його дітей
"Здоров, воскреслий! Ми можемо зустрітися?" Ні. Не можемо. А коли зможемо, дядько? Не знаю. Якщо все піде вдало - то років через два, напевно.
Не я тепер визначаю свою майбутнє.
Я абсолютно не уявляю, що далі. Де я буду далі жити, як я буду далі жити, як буде жити моя дитина, в яку школу вона буде ходити, чи зможе вона просто вийти погуляти на вулицю без взводу автоматників.
Нічого не закінчилося. Розумієте? Нічого ще не закінчилося. Герман на суді говорить, що він організатор тільки однієї з груп. А є ще й інші. Тільки в Києві, за його словами, близько десятка. І це надовго. І це - серйозно. Люди працюють, бабло сюди заходить, зброя заходить, до виборів будуть розхитувати ситуацію однозначно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кілер" Бабченка: замовник називав 60 цілей в Україні
Сьогодні вихідний. Ви будуєте плани на уїк-енд. А я сиджу з сім'єю в бункері, ховаюся від найманих вбивць. Довбана штірліціада.
І розумники, які міркують про "клоунаду" і думають, що до сорока років я мріяв про таке життя з абсолютно невизначеним майбутнім без нічого - поживіть так тиждень-другий. А потім будете мудрувати.
Доброго ранку. Вдалих всім вихідних.
Правопис автора збережено. Переклад з російської — Gazeta.ua
3 
79692
Коментарі
6