Сьогодні у столичному Мистецькому Арсеналі попрощалися з балетмейстером Валерією Вірською. Вона померла минулої суботи о 10 ранку у своїй квартирі у Києві. Їй було 85 років.
"Останнім часом Валерія Семенівна хворіла. Вона ледь могла пересуватися і майже нічого не бачила. Її доглядав племінник Михайло. Валерія Семенівна померла у нього на руках", - розповіла кореспонденту Gazeta.ua директор Мистецького Арсеналу Наталія Заболотна.
Труна з тілом Валерії Вірської стояла у лівому крилі Мистецького Арсеналу. Позаду - лише два вінки: від ансамблю ім Вірського та Мистецького Арсеналу. Оркестр грав мелодії Мирослава Скорика. Всередині було зо 3 десятки людей.
"Прийшов танцювати в ансамбль Вірського 1972 року. За кілька місяців після початку роботи артисти мали їхати на гастролі в Угорщину. Павло Вірський вагався, чи варто брати молодих танцівників у цю поїздку. Та Валерія Семенівна настояла. Сказала, що на молодь треба звертати увагу в першу чергу. Саме завдяки їй молоді артисти мали змогу виконувати сольні партії, а згодом — отримувати звання", - поділився танцівник Микола Бадрак.
"Часто гуляли на днях народженнях Валерії Семенівни. Вона завжди багато сміялася і жартувала. Останній раз вітали її років 10 тому. Після того вона почала хворіти, стала замкненою. Нікого не приймала і ні з ким не спілкувалася", - додав він.
Валерія Вірська народилася у Києві. Після закінчення Київського хореографічного училища та Київського інституту культури працювала артисткою Львівського театру опери та балету та Ансамблю Північної групи військ МО СРСР у Польщі. 25 років була провідною солісткою ансамблю танцю ім Вірського. З 1975 по 1980 працювала балетмейстером. До 2005 року викладала бальну хореографію в Київському університеті культури та мистецтв. Була заміжня за хореографом Павлом Вірським. Після його смерті вийшла заміж за танцівника Миколу Апухтіна. Третім її чоловіком став колекціонер Ігор Диченко. Торік після його смерті Валерія Семенівна передала у дар державі 700 картин з його колекції. Зараз вони зберігаються в Мистецькому Арсеналі.
"Валерія Семенівна передала картини у дар державі абсолютно безкорисливо. Жодного разу не висувала нам ніяких вимог. Та ми весь цей час самі їй допомагали. Робили все, аби її побут був комфортним. Передану колекцію Ігоря Диченка показувала в Мистецькому арсеналі. На відкритті була і Валерія Семенівна. Тоді зізналася, що за останні 10 років — це її перший вихід на люди", - розповіла Наталія Заболотна.
Прощання тривало 3 год. Близько 13.00 шестеро чоловіків винесли труну на вулицю. Попереду молодий чоловік тримав портрет молодої Валерії Вірської. За ним Наталія Заболотна разом з колегою Ольгою Вієру несли корзину з квітами. Труну поставили у чорний мерседес-спринтер під оплески присутніх. Відвезли на Байкове кладовище. Поховали поряд з її першим чоловіком Павлом Вірським.
"Це було її останнє бажання", - сказала Наталія Заболотна.
1 
79692
Коментарі