- Давайте поговоримо не в палаті. Бо зі мною лежать міліціонери, які стояли проти народу на майдані. Один навіть був серед "Беркуту" на Грушевського. Цілий день говорять про Росію-мать, на мене косяться. Я на них просто не зважаю, - каже полтавець 28-річний Віктор Трофименко, доброволець з батальйону "Дніпро-1". Близько 4 місяців пробув розвідником у зоні АТО. Під Донецьком під час обстрілу йому поранило руку та контузило. Зараз лікується в Полтаві в госпіталі для міліціонерів.
Віктор з довгою бородою, худощавий та блідий. Сідаємо на м'якому ліжку в лікарняному коридорі. Тільки починаємо говорити, лікар в білому халаті просить Віктора зайти в кабінет. Через 20 хвилин боєць повертається, всміхається.
- Це психіатр. Запитував, як себе почуваю, шукає у мене якісь відхилення. Та я йому зразу сказав, що хворий на голову після контузії. Це і так зрозуміло, що реабілітація потрібна. Ми всі після війни такі.
Коли було найстрашніше?
- Завжди. Пам'ятаю, коли допомагали взяти фланг донецького аеропорту. Після захоплення приїхало начальство, висловлюють вдячність. А мені тільки дійшло, що ми зробили. Звісно, боявся, коли попав під обстріл і мене поранило. Відео зі мною бачили? Де цей снаряд взявся на мою голову? Я ж сидів у захищеному місці. До бліндажу не біг, бо вже почали стріляти і там би накрило снарядом зразу. І мене б привезли сюди по шматках. Пам'ятаю вибух і полум'я, а далі фрагментами, як у сні. Як везли в лікарню в Красноармійськ — не пам'ятаю. Наступного дня вже були в Дніпропетровську. Для бійця в такому випадку є два варіанти: або історія стає просто частиною біографії, або її перетворити на казку і розказувати дівчатам. Я намагаюся це все забути. Відволікаються хлопці вином або дівчатами. Я не п'ю і маю одну жінку. Більш-менш планую свій час, займаюся дрібними справами. На фронт хочу повернутися, це залежить від того, який висновок дадуть лікарі.
Будуть подальші наступи зі сторони росіян?
- Поплічники сказали Путіну: "Не бійся, все буде ніштяк, Донбас буде наш за два тижні". Але лохонулися, що досі не можуть прийти до тями. Все таки добровольчі батальйони разом з армією відкинули їх назад. Маріуполь був їхнім, Волноваха, Краматорськ. Це все наше. Скоріше за все, Путін зараз думає, що йому робити. Зрозумів, що Донбас — не Крим. На півострів напали зненацька, ніхто до цього був не готовий. Але зараз ми даємо гідну відсіч на сході.
Які варіанти розвитку подій бачите?
- Мені здається, з Донбасу можуть зробити незалежну автономію в складі України. Наша влада може піти на зустріч. Але я зразу вам скажу, що це буде. У нас буде два Донбаси — один наш, а другий їх. Почнеться контрабанда наркотиків, диверсії. В "ДНР" і "ЛНР" вже знають про можливу автономії. Ми про це взнаємо, коли Путін почне виводити війська. Це буде означати — що таки домовилися.
- Як бійці відреагують на автономію?
Ніхто не зрадіє. Це якесь замирення, якийсь час. Виведення військ, автономія — не вирішать проблему, а її тільки відстрочать. Все таки наших вбивали і грабували. А тепер що? Потиснути один одному руки? Ще на початку АТО наші військові просто так без бою віддавали зброю та техніку. Бо ще надіялися, що братній народ не буде напряму воювати. Але зараз вже давно пройшла ілюзія братнього народу.
Що треба буде робити, аби Україні не втратити контроль в автономії?
- Робити все для того, аби якнайбільше чиновників на сході були з місцевих. Там багато патріотів. Тільки в мої роті десь половини луганчан і донеччан. Хороший приклад — губернатор Луганщини Геннадій Москаль. Його там поважають, сприймають. Коли місцевий керує, то зовсім інша річ. Це людина місцева, яка здатна контролювати своїх. На Сході треба саме таких. Це зніме соціально-економічну напругу. Потім — реформи. Буде голодно. Однак у тій же Польщі, коли проходили реформи, то 2-3 роки терпіли, а зараз все нормально і нам би їхні проблеми.
Є серед ворогів люди, які нас підтримують?
- Люди, які нас підтримують, стріляти сюди не приїдуть. На нашому боці є росіяни, колишні військові. Спілкувався з офіцером ФСБ, який зараз у "Правому секторі". Йому не подобається, що Путін робить з Росією. Однак там людей багато з голоду готові вмирати, але підуть за вождя.
Це заслуга пропаганди?
- Так. Мусимо визнати, що наша пропаганда поступається російській. Путіна там ідеалізують. Коли прийшов, то Росія було не здатна ні на що. Повністю корумпована. Путін став панацеєю для всіх — розібрався з чиновниками, встановив чіткі правила і межі. Але потім почав закручувати гайки — всі іноземці стали ворогами. Є новітня Російська імперія. І Путін граючи на цьому почав наступ. У Грузії не отримав чого хотів. Потім шантажував Вірменію і Азербайджан. Досяг того, що Вірменія відмовилася про вступ до ЄС, бо Росія підписала договір з Азербайджаном про постачання зброї. Але з Україною не вийшло, тому він зараз в шоці. Як удав, який ковтнув одного кроля, а іншим вдавився.
4 
79692
Коментарі
15