Що може обвалити рейтинг Зеленського

Володимир Зеленський прийшов на гаслах боротьби з корупцією, але досягнень у цій сфері немає. Рівень підтримки влади серед українців досить високий, проте суспільство поступово починає розчаровуватись. Невдоволених буде тільки більше.

Про це в інтерв'ю Gazeta.ua розповів політолог Олег Саакян.

За результатами опитування, проведеного Соціологічною групою "Рейтинг" у травні 2020 року, половина українців вважають, що країна рухається в неправильний бік, третина населення оцінює напрям руху країни як правильний, ще 17% не змогли відповісти. Пів року тому незадоволених було значно менше. Чому їх число збільшилось?

- Зачарованість виборців за рік починає спадати. Люди раціональніше оцінюють ситуацію в Україні. Суспільство переходить від ілюзій, передвиборчих картинок, сподівань до реального життя з його побутовими, економічними, соціальними проблемами. Водночас політичні рейтинги самого президента залишаються фактично незмінними. Є досить високими. Тому поки що рано говорити, що розчарування ситуацією в державі переростає в політичне незадоволення. Водночас такі настрої мають стати тривожним сигналом для політичної еліти. Влада повинна робити висновки.

Які саме?

- Влада має створювати власний порядок денний. Повертати собі ініціативу, а не втрачати її, як це було до цього. Зокрема в ситуації з карантином. Суспільство очікує реальних змін, а не розповідей про реформи. Від цього залежить, чи зможе влада зберегти запас міцності. Падіння надій у суспільстві може дуже швидко конвертуватись у обвал рейтингів Зеленського та його команди. Від цього також залежить зростання протестного потенціалу громадян. Якщо не буде реалізовано запит на зміни, рейтинги недовіри зростатимуть із кожним місяцем. Тоді можемо отримати чергове протестне голосування на наступних виборах, як торік.

Кількість тих, хто вважає, що рухаємось у неправильний бік, зростатиме? Від чого це залежить?

- Зростатиме. Це органічний процес. Після виборів рейтинг просідає, потім прискорюється, далі знову рухається з низькою динамікою. Ми зараз зайшли у фазу, коли не буде разючих стрибків. Спостерігатимемо поступове падіння. Для нашої влади в будь-яком разі сьогоднішній рівень довіри є максимальним. Кожен крок у подальшому викликатиме тільки його падіння. Не дивлячись на те, це позитивні чи негативні зміни, вони однаково розчаровуватимуть якусь частину суспільства. Україна зараз поступово входить у фазу нових виборів. Сьогодні - місцевих, із плином часу - парламентських та президентських. Розчарування - це частина політичного циклу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський призначив 10 нових голів районних держадміністрацій

Рівень довіри серед політиків очолює Володимир Зеленський, якому довіряють 57% громадян і не довіряють – 37%. Це найбільший президентський рейтинг після року на посаді за всю історію України. З чим він пов'язаний?

- Президент Зеленський зараз справді має певною мірою аномально високий рейтинг. Це свідчить про те, що досі володіє можливостями для реальних змін у державі. Проте головний ресурс будь-якого політика - час. Він невпинно зменшується для Зеленського.

Високий рейтинг – це наслідки протестного голосування. Люди мають дуже низьку базу порівняння. Вони негативно оцінюють президентство Петра Порошенка. Тому рейтинговий трамплін Зеленського на тлі попередника був значно вищий.

Для президента актуальними опонентами в політиці залишилися Порошенко та Медведчук. Вони обидва є найтоксичнішими фігурами. Будь-яка дія Зеленського знаходить своє відлуння в цих двох постатях. Між ними та Зеленським люди свідомо обирають останнього, не дивлячись на конкретні кроки президента.

Падіння рейтингу Зеленського чимось небезпечне?

- Торік на виборах відбулася не просто зміна влади, сталось електоральне перезавантаження. На зміну старій політичній еліті прийшла нова. Її можна оцінювати неоднозначно, проте велика частина українців покладала на неї свої надії на краще. Минулі вибори - це крок сходами, а не горизонталлю. Це умовне відрізання старих політиків. Над ними зараз висить скляна стеля. Змагаються між собою в рамках своїх власних електоральних маленьких ніш. Правила політичного життя змінилися. Старі політики виявилися неактуальними сьогодні. Єдиний актуальний політик зараз - Зеленський. У нього немає реальних опонентів. Наче перебуває в іншому політичному вимірі. Тут постає запитання: чи це ситуативне явище для нашої політики? Далі буде відкат до старих правил або повний перехід української політики на новий рівень? Зараз потрапили у певне міжчасся - у новому політикумі існує тільки Зеленський без жодної опозиції.

Чинному прем'єру Денису Шмигалю довіряють лише 14%. Це прояв політичної кризи?

- Неможливо довіряти тому, кого ти не знаєш взагалі. Шмигаль для більшості українського суспільства - просто прізвище, за яким не стоїть навіть візуального образу. Тобто люди взагалі його ніяк не ідентифікують. По-друге, такий низький рейтинг свідчить про інституційну кризу у країні. Останні президентські вибори стали ривком у суспільстві. Усю народну довіру було сконцентровано в руках Зеленського. Українці не схильні довіряти державним інститутам як таким. Ця практика зберігається роками. Рівень довіри до державних органів - парламенту, уряду, судів, місцевих адміністрацій - критично низький. Будь-яка людина без великого рівня впізнаваності та підтримки, яка отримає посаду якогось державного чиновника, одразу стає заручником цього інституційного негативу. А коли на посаду в держорганах приходить взагалі не знайома нікому людина, вона з самого старту своєї роботи матиме від'ємний рейтинг.

Це свідчить про те, що люди очікують серйозних, глибинних трансформацій в органах влади. Прагнуть зміни інституційної бази.

Партію "Голос" готові підтримати тільки близько 3% виборців нині. Чому впав рівень довіри до неї?

- Вони, як і "Слуга народу", йшли до парламенту під гаслами оновлення української політики. Проте не може бути два очільники революції. Український виборець залишається відданим Зеленському та його партії за правом переможця. Рейтинг "Голосу" знизився до межі їхньої електоральної бази. Тобто тепер це тільки їхні прямі прихильники. Тут немає нічого катастрофічного, це закономірний момент. Для всіх політичних сил характерна ситуація, коли після виборів рейтинги починають просідати. Адже виборчий рейтинг це голосування за принципом вибору між тими, хто є в бюлетені порівняно до інших. Проте рівень довіри в міжелекторальний цикл це вимірювання у вакуумі, на нього впливає велика кількість інших факторів.

Партія "Голос" зараз має достатньо можливостей, щоб мобілізувати інші електоральні ніші та збільшити свою підтримку. Їхня проблема в тому, що не мають певного свого міфу, який залучав би виборців. Їм критично бракує власного позиціонування.

Серед усіх президентів незалежної України 20% вважають найкращим Леоніда Кучму, 16% - Зеленського, 13% - Леоніда Кравчука, 12% - Порошенка, 9% - Януковича та лише 6% - Ющенка. Про що це свідчить?

- Це прокляття Медведчука. Поки Петро Олексійович, перебуваючи на посаді голови держави, не реанімував Медведчука у великій українській політиці, він був плямою на політичній кармі Леоніда Кучми. Кучма раніше був для українців ледь не найдемонізованішим з усіх президентом через велику низку скандалів, що відбулися за часів його каденцій. До того ж тоді влада так само змінилася революційним шляхом. Це ще більше чорнить Леоніда Кучму в очах суспільства.

Проте потім місце найгіршого українського президента за зрозумілих обставин перебрав на себе Янукович. Змістив Кучму з "антитрону" української політики. Порошенко повторив помилку Леоніда Даниловича, повернувши Медведчука. Таким чином останній став відповідальністю Порошенка. Через ці обставини та час, який минув, Кучма зміг політично очиститись в очах українців. Так він став найпопулярнішим серед усіх українських президентів. Порошенко ж опустився на четверте місце.

Зеленський лише трохи поступається Кучмі, суспільство ще покладає на нього багато надій. Не дивлячись на скандали всередині президентської команди, претензій до чесності Зеленського у громадян немає. Він не був помічений у персональній корупції чи антидержавництві. Єдине, що зараз широкий загал закидає Зеленського, це його недосвідченість. Водночас цю ієрархію президентів не прибито цвяхом до стіни. Вона - динамічна, змінюватиметься.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Договорняку Єрмака і Козака не судилося збутися - Безсмертний

Жителі сходу та півдня частіше давали негативні оцінки, говорячи про роки правління президентів Ющенка та Порошенка. Натомість жителі заходу та центру частіше оцінювали як занепад часи правління Януковича. Це означає, що регіональне розмежування електоральних настроїв українців зберігається?

- Воно зберігається й досі є досить вагомим фактором. Регіональні особливості електорату притаманні будь-якій європейській республіці. Проте на сьогодні географічний поділ виборців не є головним розламом чи визначальним фактором політичного життя країни. Після останніх виборів утворився інше водорозділення в суспільстві. Мовляв, активна меншість проти пасивної більшості. Будемо болісно вихаркувати це розмежування ще не один електоральний цикл. Зеленський та Порошенко підуть із політичної арени, проте цей критерій розподілу залишиться.

Натомість регіональне розділення й далі себе проявлятиме в такій пасивній формі. У вигляді напіввідтінків - оцінках історичних постатей, дій влади. Має не тільки географічне, а й соціальне детермінування. Приблизно такий самий розподіл щодо прихильності до президентів буде між промисловим Червоноградським районом Львівської області та маленькими, непромисловими містечками. Такий самий розліт думок буде на Донеччині між приморським Маріуполем та індустріальним Краматорськом.

Опитані, говорячи про досягнення влади за рік, найгірше оцінили зменшення впливу олігархів на політику, земельну та медичну реформи, боротьбу з корупцією, економічний розвиток та припинення вогню на Донбасі. Це об'єктивна оцінка? З чим вона пов'язана?

- На сьогодні це справді реальна оцінка в цих сферах. Суспільство очікувало рішучішої трансформації в бік антиоліграхічної природи української держави. Проте тут не було зроблено значних рухів із боку влади. Немає однозначної позитивної реакції у громадян. Тому під впливом медіа, опозиції формується негативне ставлення в суспільстві. Теж саме стосується питання землі та медицини. Люди розуміють, те, що є зараз, не влаштовує їх. Натомість альтернативу дуже критикують з усіх боків. Тому немає довіри до певних реформ. А питання корупції залишається хронічною проблемою української політики. Зеленський прийшов до влади на гаслах боротьби з нею, але суттєвих досягнень у цій сфері поки що не має. На цьому також свідомо спекулює його опозиція.

×