Даша Бондарева вже чотири роки працює в офісі Amazon у Торонто, а загалом у Канаді живе сім років. Розповідає про те, як потрапила в компанію, ще будучи студенткою, які там умови роботи, та про те, як можна влаштувати своє життя в Канаді, пишуть на ресурсі dou.ua.
Спочатку я мріяла займатися наукою. Закінчила магістратуру за спеціальністю "Соціальна інформатика" в Національному аерокосмічному університеті "Харківський авіаційний інститут", думала далі йти в аспірантуру, захищати кандидатську. У якийсь момент вирішила, що цікаво було б спробувати навчатися за кордоном. Багато наукових статей, першоджерел, які я читала, були англійською, тобто це мова сучасної науки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коровай та рушники на весілля везли з України — українка розповіла, як залишилася жити в Італії
Вступала до університетів США і Канади. Це був досить довгий процес, що протривав приблизно рік. Отримала кілька оферів, обрала "Master of Science in Computer Science" в University of British Columbia. Але тут треба було вчитися на магістра заново, щоб мати можливість продовжити навчання в аспірантурі. З'ясувалося, що наука мені подобається не настільки, як здавалося спочатку, бо аспірантура — це великий commitment, вона займає багато часу, надто якщо це комп'ютерні науки. Якщо хочеш займатися науковими дослідженнями, то вибір не такий і великий. І треба знайти компанію, що займається цікавою тобі тематикою. У той самий час я спостерігала, як мої друзі йшли працювати в індустрію над цікавими інженерними проектами. Я теж вирішила спробувати піти в індустрію. Так там і залишилася.
В університеті у нас регулярно відбувалися ярмарки вакансій, на які приходять рекрутери Google, Facebook, Amazon та інших компаній. Вони збирають резюме студентів і намагаються інтерв'ювати якомога більше людей. В університетах під час вступу тут досить серйозний відбір, тому якщо ти потрапив на навчальну програму, є великі шанси, що зможеш працювати в цих компаніях. Я після першого року навчання почала ходити на всі ці заходи у захваті: "Вау, в мене є шанс поговорити з кимось із Google або Facebook". Потім це стало більш буденно, бо всі мої однокурсники робили те саме. Всі навколо мене мріяли або про свій стартап, або працювати в Google. Я, також сходивши на кілька інтерв'ю, почала думати: а хто ж робить те, що мені цікаво? Вирішила, що мої компанії — це Google і Amazon. З одного боку, тут зіграли мої амбіції — хотілося спробувати щось з топу. Подобалось, над якими масштабними проблеми ці компанії працюють і як швидко вони рухаються. Працювати над продуктами, якими кожного дня користується півсвіту, — це надихало. Хоча у той час я мала дуже розмите уявлення, у чому полягає робота інженера у цих компаніях.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчителям дають безвідсоткові кредити на житло - подробиці купівлі нерухомості у Франції
Інтерв'ю з Amazon було першим, відразу після нього я вирішила: чому б і ні? Це був 2013 рік. Опісля тривали довгі переговори з компанією щодо того, щоб мені дозволили закінчити навчання і прийти до них пізніше.
Інтерв'ю в кампусі відрізняються від співбесіди для тих, у кого вже є досвід роботи. Рекрутери приходять в університет, який їм цікавий, щодо якого вони впевнені, що рівень студентів підходить до рівня компанії. Збирають певну кількість резюме, а затим менеджери, програмісти приїжджають проводити інтерв'ю з вибраними студентами.
На співбесідах було важко емоційно, бо на той час я жила в Канаді лише рік, англійською спілкувалася не так добре, як зараз. Ніколи не уявляла, що буду проходити співбесіди в такі компанії. Спочатку гадала, що провалила перше інтерв'ю: написала не найкращий свій код, — зрозуміла це досить швидко. Була настільки засмучена, що відразу визнала: цей код — жахіття, він працювати не буде, і навіть вказала на власні помилки. Ввечері я все ж таки отримала дзвінок із запрошенням на наступний етап інтерв'ю. Наступні чотири інтерв'ю пройшли значно спокійніше, бо я собі вважала так: гірше, ніж попереднє, бути вже не може. Спілкуватися з інженерами компанії досить цікаво: у них немає цілі завалити тебе, їм важливо, що ти знаєш і чого прагнеш, бо вони зацікавлені тебе найняти. Коли я це усвідомила, стало набагато легше емоційно.
Віза
Я в Канаду приїхала зі student permit та visitor visa. Student permit дозволяє навчатися у країні і працювати в кампусі університету. Документи подавала в Києві, але сам student permit отримала, лише коли перетинала кордон Канади. Після закінчення навчання подала документи на post-graduation work permit вже — дозвіл на роботи для тих, хто нещодавно отримав вищу освіту в Канаді. Його дають на один-три роки, що залежить від часу навчання. Цього часу часто достатньо, щоб подати документи на постійне мешкання (permanent resident). А вже з цим документом у Канаді можна жити постійно.
Робота
Я в компанії вже чотири роки, працюю в офісі в Торонто. Коли починала, в нашому офісі було 200 людей, зараз їх 800. Коли прийшла, не знала нічого, це була моя перша інженерна робота, без жодних попередніх стажувань. Була мов чистий аркуш. З першого тижня почала навчатися: накупила книжок і почала їх читати, бо важко було зрозуміти, що від мене очікують і що я повинна знати. Гарна новина для студентів — насправді від них не дуже багато очікують, головне — що new grad, як їх тут називають, може швидко навчатися. Це було найважливіше у моїй роботі на той час: навчатися з досвіду моїх колег.
Amazon — дуже динамічна компанія, і там завжди все змінюється. Тому там так цікаво працювати. Усі чотири роки у "Амазоні" я працюю в підрозділі, що пише сервіси для контролю складів. Моя команда займається плануванням ресурсів, що потрібні на складах "Амазону" щодня. Зараз я вже більш досвідчений інженер, веду свої проекти, вирішую архітектуру наших систем, менторю нових інженерів.
Вартість життя
За роки у Канаді я спробувала жити і на мінімальну стипендію, що отримує студент, і на зарплату працівника великої корпорації. Можу сказати, витрати на ресторани та продукти дуже залежать від того, скільки можеш витрачати. Так, коли жила у Ванкувері, на продукти витрачала до C$ 300 (228 USD) на місяць. Але для цього доводилось докладати зусиль: знаходити найдешевші магазини, слідкувати за цінами. Якщо їла десь у ресторані, то це було достатньо рідко і у дешевих місцях — який-небудь fast-food, дешеві китайські місця або дешеві суші, яких, на мою радість, у Ванкувері було досить.
Із переїздом у Торонто це змінилося, бо грошей стало більше, а робота — інтенсивніша, тому на їжі вирішила не економити. Продукти стала купувати у найближчому супермаркеті, який не дуже дешевий, але зручний. Та й з роботою та різними хобі час став критичним ресурсом, тож стала частіше їсти у ресторанах. На ланч можна витрачати C$ 10-15 (8-11 USD), вечеря у casual ресторані може вийти C$ 20-40 (15-30 USD), якщо замовляти напої та десерти.
Нещодавно повернулася до контролю ресурсів. Продукти для вечері на двох із залишками на обід виходить приблизно C$ 20-30 (15-23 USD). Приклади цін з супермаркету: куряче філе коштує C$ 20-25 (15-19 USD) за 1 кг. Хліб — C$ 3 (2,2 USD), пачка йогуртів — C$ 5 (3,8 USD), яблука — C$ 5 (3,8 USD). Цікаво, що багато продукти вигідніше брати у великих пачках — ціна росте непропорційно. Квиток у кіно коштує приблизно C$ 13-15 (10-11 USD), театри та концерти тут дуже дорогі. За квиток на концерт відомого виконавця можна віддати C$ 80-100 (61-76 USD). Театри теж будуть коштувати від C$ 60 (45 USD). Піднятися на CN Tower або піти у зоопарк коштує C$ 35 (27 USD).
Житло
Я орендую one bedroom apartment у 22-поверховому будинку. Мої друзі з роботи, у кого нема сім'ї, здебільшого роблять так само. У Торонто почали більше купувати квартири, але за останні два роки ціни зросли приблизно на 30%. Якщо раніше однокімнатна квартира коштувала C$ 300-400 тис. (230-300 тис. USD), то тепер — C$ 500-600 тис. (380-460 тис. USD).
Живу на окраїні. Коли обирала квартиру, шукала місце з гарною транспортною розв'язкою. За три хвилини від мого будинку — метро. Живу на перехресті двох великих ліній, тому більшість моїх маршрутів — це здебільшого 30 хвилин на метро. Купую щомісячний проїзний (C$ 150 або 114 USD), який діє на весь транспорт у межах міста і прилеглих до нього містечках. Разова поїздка коштує C$ 3 (2,2 USD).
Медицина
Компанії надають працівникам страховку. У Канаді медицина майже безкоштовна, страховка не покриває лише ліків, дантиста та ін. Але часто роботодавець дає страховку, яка покриває і ці опції, Amazon у тому числі.
Канада — країна зі специфічною медициною: якщо ти не помираєш, спеціаліста можна чекати довго. Тобто якщо потрібне якесь обстеження, але при цьому ніщо не загрожує твоєму життю безпосередньо зараз, на спеціаліста можна чекати місяць або два. Якщо потрібно щось терміново, система працює набагато краще. Усе по-різному: є клініки, в які страшно зайти, а є сучасні з усіма технологіями і онлайн-букінгами. Мене завжди дивувало, що всі вони — безкоштовні, якщо в тебе є insurance. Просто треба знати, куди йти, робити research заздалегідь.
З такими спеціалістами, як до прикладу, стоматологами, комунікація відбувається, як усюди: дзвониш, записуєшся, приходиш. Про всіх можна прочитати онлайн, знайти рейтинги. Я свого дантиста шукала через знайомих. Але, може, це моє, українське. Лікар знайшовся за 40 хвилин їзди на метро від дому. Коли розповідала про це канадським друзям, вони дивувалися: такого ж дантиста з таким самим сертифікатом можна знайти біля дому, навіщо їхати? Така собі культурна різниця.
Американці простіше ставляться до речей. Якщо в орендованій квартирі зламалась пральна машина чи мікрохвильова піч, власники просто купують нові. До квартирантів не буде жодних претензій. У коридорах багатоквартирних будинків можна побачити коробки з різними посилками, що залишають кур'єри. І ніхто не забере чужу річ.
8 
35413
Коментарі