"У Криму Росія культивує насильство. Мовляв, боротися з "укропами" - це героїзм" - правозахисниця Ольга Скрипник

5

Люди із проукраїнськими настроями чекають від України активнішої позиції.

Проросійськи налаштовані бачать, що все не так, як їм обіцяли. Економіка занепадає. Частина почали виходити на протести проти місцевої влади. Із 2016 року фіксуємо розгони та заборони не лише кримськотатарських чи українських, а й проросійських мітингів. Росія бореться з усіма. Але ці люди подолали страх. Готові виходити за свої права.

Ще якась частина кримчан розчарована, але визнати помилку не хочуть. Стають агресивними, замкнутими.

Військові пенсіонери - найбільше проросійські. На літніх людей впливає пропаганда з телевізора. Молодь має суперечливі і часто неочікувані настрої. Більшість — проукраїнські. Так само - малий бізнес. Розуміють, що в Україні простіше вести справу, вільніші умови. Від початку усвідомлювали, що в Росії буде гірше.

Посилюється тиск. Активістові з Севастополя Ігорю Мовенку, який перебуває під домашнім арештом, загрожує 5 років (за "публічні заклики до екстремістської діяльності" у соцмережі. - Gazeta.ua). Багато засуджені умовно, як Алі Асанов та Мустафа Дегерменджи – фігуранти "справи 26 лютого" за участь у мітингу проти окупації 2014 року. Днями кримськотатарського активіста Сулеймана Кадирова засудили умовно за коментар до посту у Facebook "Крим – це Україна". Заборонили займатися публічною діяльністю. Умовний термін отримав журналіст "Радіо Свобода" Микола Семена.

Росія майже повністю згорнула свободу слова. Незалежні медіа працюють підпільно. Решта – під контролем ФСБ. Щонайменше, 22 українські сайти заблоковані.

Пропаганда - дуже агресивна. Україну та США називають ворогами. Культивують насильство. Мовляв, іти до армії, боротися з "хохлами й укропами" - це героїзм. Пропаганда ненависті до українського провокує не лише образи, а фізичні розправи. На Ігоря Мовенка у Севастополі напали, бо на велосипеді була українська символіка.

Росія викривляє факти про Олімпіаду, про міжнародні суди. Подає так, наче всі погані, а вони - молодці, їх образили.

Справою "кримських диверсантів" показують: маєте радіти, що є ФСБ. Путін розуміє, що люди розчаровуються. Плекає образ ворога, який хоче напасти на РФ. Щоб жили в страху.

Суспільство мілітаризується. Це не лише незаконний призов до армії, який є воєнним злочином. Торік правозахисниця Ірина Седова у дослідженні показала страшні масштаби військової кампанії щодо дітей. У систему освіти півострова впровадили військове навчання. У школи приходять терористи ДНР та ЛНР, їх показують героями. Називають ворогом Україну, хоча ці діти — її громадяни. Чотири роки вони під цим тиском. За певний час ненавидітимуть Україну. То не їхня вина. Маємо зробити більше, аби діти могли виїхати і навчатися в Україні.

Активісти виходять на протести, одиночні пікети. Їм присуджують великі штрафи. Ми зафіксували 363 такі справи. Здебільшого це - серйозні для Криму суми 10-15 тисяч рублів (5-7,5 тис. грн. - Gazeta.ua). Для багатьох це - зарплата за місяць.

Справа "українських диверсантів", яких затримали у серпні 2016-го. Щонайменше 12 людей - за ґратами. Коли ФСБ їх схопила, кричали, що ті готували теракти. Але засудили за зберігання наркотиків або зброї. Зрозуміло, що підкинули.

2016 року затримали харків'янина Володимира Присича нібито за диверсію, забрали авто, обшукали. У СІЗО катували. Поки машина була на стоянці, туди повернувся слідчий і раптом знайшов наркотики. Аж через 10 годин.

Адвокат повідомив, що його знайшли. Але іншого політв'язня Андрія Коломійця посадили до штрафного ізолятора. Це активіст Євромайдану. Затримали в Кабардино-Балкарії за підозрою у зберіганні наркотиків. Суд Сімферополя дав 10 років у російській колонії. Ходить там на роботу. Платять сигаретами. Дали 10 діб, бо в цех прийшов у спортивному костюмі. Там дуже холодно. Робоча форма не гріє. В ізоляторі вдень не можна лежати. Гуляти - з 5 до 6 ранку, щоб інші в'язні не бачили.

Можливо, коли в'язні зникають, їх утримують в ізоляторах. Буває, людині стало зле і її ховають до лікарні при колонії. Стан медичної допомоги у кримському СІЗО і російських тюрмах страшний. Умови - наближені до тортур.

Заборона Меджлісу кримськотатарського народу — саме така справа. Багатьох переслідують за переконання. У "справі 26 лютого" фігурують кримські татари, за те, що вийшли на мітинг проти окупації. Переслідують мусульман. Регулярно шукають екстремістську літературу. Навіть у лояльних до Путіна.

Колеги з Української Гельсінської спілки надають таким людям правову підтримку. Радимо іти до Міжнародного європейського суду з прав людини. Ці справи розглядатимуть довго. Але це треба робити, тоді зможуть отримати компенсацію.

Російська влада скасовує українські рішення про виділення ділянок. Люди звертаються до судів, але результат - не на їхню користь. Захиститися в російському правовому полі – неможливо.

Це - питання позиції держави. Місцеві мешканці та активісти були поруч з українськими військовими, допомагали, боролися. У Криму був активний Євромайдан. Двох його лідерів Анатолія Ковальського та Андрія Щекуна викрали і катували. Керував цим відставний офіцер ФСБ Ігор Гіркін. До того, як поїхав на Донбас, створював так звану "кримську армію".

У деяких українських державних органах кримчанам кажуть: "Чого приїхали? Путіна обрали, туди і повертайтесь". Це неприпустимо. Вони залишилися в окупації не по своїй волі.

Треба, щоб українці на материку розуміли, що там іде боротьба. Кримчани виходять на пікети, утворили "Кримську солідарність". На українську православну церкву Київського патріархату тиснуть. Це - один із символів присутності там України.

Змирилися, що він - окупований і це надовго. Коли почався Донбас, були страшніші речі: смерті, вбивства, обстріли. Це відвернуло увагу.

Державі важливо розробити збалансовану політику. Пропонуємо президенту раз на рік давати прес-конференцію щодо Криму і для кримських медіа. Щоб люди там відчували, що мають лідера, який знає прізвища політв'язнів і те, що там коїться.

Напередодні Нового року багато політв'язнів отримали листівки від Петра Порошенка з побажанням триматися. Для них це стало моральною підтримкою. Питають через родичів, як тут справи, як реформи.

Багато чого треба зробити вже зараз. Війна йде не за території, а за людей. Якщо два мільйони не захочуть нас там бачити, не повернемо його навіть воєнним шляхом.

По-перше, скасувати закони, які дискримінують кримчан. Закон про вільну економічну зону навіть за назвою абсурдний. За цим законом кримчани мають статус нерезидентів. Обмежені у банківських правах, працевлаштуванні. Ганебний закон.

Треба привести у порядок адмінкордон. Пункти пропуску мають стати відкритими дверима для кримчан. Прибрати дискримінаційні норми вивезення домашніх тварин. Не визнають російські документи на них. Треба, щоб могли оформити проміжні папери на пункті пропуску, а вже на материку пройти ветеринарний контроль.

Зняти обмеження на вивезення особистих речей. Є перелік у Митному кодексі, що можна вивозити. Але це - туристична стаття. Розрахована на кордон, коли іноземець заїжджає до України. Дивний пункт, коли ви можете провезти пейджер, але не можете — мікрохвильовку, музичні інструменти.

Варто створити на українських КПВВ нормальні умови: вбиральні, маршрути транспорту, зупинки із навісами. Люди годинами стоять у чергах у сніг та дощ і не можуть випити чаю.

Важче - питання відповідальності. Як будемо ставитись до подій у Криму? Так, псевдореферендум 2014-го - злочин. Але є різниця між бабусею, яка пішла туди під впливом пропаганди - і так званим главою Криму Сергієм Аксьоновим. Або керівниками "виборчих дільниць". На ці питання немає відповідей. Кримчани не знають, чого очікувати від України. Вона має чітко відповісти, що розуміє: на півострові багато її громадян і вона не каратиме всіх. Відрізнятиме жертв і звичайних мешканців від воєнних злочинців.

Створити концепцію державної політики захисту прав людини на окупованих територіях. Прописати, хто і за що відповідатиме.

Звільнення політв'язнів залежить від президента Росії Володимира Путіна. Але є питання, які може вирішити Україна: допомога родичам, гроші на адвокатів, передачі і відвідини. Частково під тиском громади це вирішили. У бюджет цього року заклали 96 мільйонів на допомогу незаконно ув'язненим на окупованому Донбасі, Криму або в Росії. Гроші є, але родичі не можуть їх узяти. Немає процедури.

У перші роки Крим можна було повернути. Але потрібні були радикальні дії і України, і світу. Масові санкції вдарили б по Росії. Але цього не сталося. Тому це буде триваліший процес. Може залежати від політичних подій у самій Росії.

Швидше за все, поки не вирішать питання Донбасу, до Криму не повернуться. Але війна почалася в Криму. Там усе і завершиться.

Те, що вона обіцяла, виконати не може. Санкції діють. Соціальна ситуація — напружена. Це багатьом відкриває очі. Дзвонили на ефір українського сайту "Крим.Реалії": "Мені соромно. Думав, буде як за України, але зарплатня вища".

Будівництво Керченського мосту, електропостачання Криму ослаблюють Росію. Найбільше, чого боїться РФ, - економічних проблем. Якщо вдарити по кишені Путіна і його оточення, ситуація швидко зміниться. Наприклад, зробити, щоб утримання наших політв'язнів коштувало їм 500/1000/2000 доларів за кожну добу. Не сплатять - арештовувати російське майно за кордоном. Це дуже спрощений приклад, але розробити такі механізми можливо.

Головне питання - що буде з людьми? Добре - усе, що покращить їх життя, але погіршить стан окупантів. Можна заблокувати доступ до сервісів чи програм. Але там - наші громадяни.

Проблеми пов'язані з будівництвом Керченського мосту. Не радію, коли чую, що там занепад. Коли повернемо Крим, що отримаємо?

Ознаки повзучої окупації були давно. Популяризація Росії, відсутність підтримки української освіти. Багато російських агентів було серед української влади, спецслужб, силових органів.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Крим повернеться неочікувано - Чийгоз

Востаннє - у березні 2014-го. Потім Крим уже оминала, бо знала, що в чорних списках.

Поїхала до чоловіка, який тоді був у Беслані — на річницю Бесланської трагедії (терористи захопили заручників у школі № 1 міста Беслан, у Північній Осетії, Росія, 1 вересня 2004 року під час урочистої лінійки. 2,5 дні терористи утримували понад 1100 заручників у замінованій школі. Силовики розпочали штурм із застосуванням важкої військової техніки. 334 заручники, переважно діти, загинули. - Gazeta.ua). Коли поверталися, дізналися, що ми - у розшуку в Росії і Криму. Тепер не ризикую. Можу доїхати до пункту пропуску, постояти біля Сиваша, поплакати і повернутися до Києва.