"У нас було відчуття, що Україна кинула Крим". Таку думку в інтерв'ю Gazeta.ua висловив колишній політв'язень 25-річний Геннадій Афанасьєв, згадуючи події анексії Криму 2014 року.
"23 лютого 2014-го по всьому Сімферополю стояли намети, в яких закликали людей приєднатись до Росії, - розповідає Афанасьєв. - Шкода, що ми тоді не зруйнували все це. Добро повинно бути з кулаками. 26 лютого були провокації. На дахах - камери. На вулицях стояли кубанські козаки та переодягнені "беркутівці" і кричали: "Чорножопі", "Крим для росіян, а не для хачів", "Чурки, пішли геть". Усе, щоб спровокувати кримських татар пролити кров на камеру та виправдати своє вторгнення наступного дня. Російське телебачення показувало, як ми там скло розстріляли, коктейлі Молотова кидали - тобто вставляли кадри з Майдану і казали, що це в Криму відбувається. Я якраз повернувся додому звідти, де ми не зруйнували адміністрацію і нікого не побили, увімкнув телевізор. А там - ми, переодягнені в камуфляж, кидаємо коктейлі, стріляємо, б'ємо. Мої сусіди думали: бандерівці людей вбивають у центрі Сімферополя. Вірили і боялись. Тому і захотіли в Росію".
За його словами, захоплення Криму сталося дуже стрімко.
"Треба було тоді захоплювати Верховну Раду Криму і будувати барикади. Бо ввечері російські ГРУшники взяли Крим. Вранці прокинувся - безпілотники літають. До Севастополя везуть якусь суперзброю, яка може знищити всі кораблі, що намагатимуться підплисти до берегу Чорного моря. Російські спецпризначенці окуповують всі військові частини. По місту на кожному перехресті стоїть по 2-3 людини в масках і з автоматами. Під Верховну Раду Криму кинули мішки, лежать люди з кулеметами. Приїхали 12 тисяч іноземних кубанських козаків, які не є офіційними військовими російського Чорноморського флоту. Росія каже, що не вводила війська. Але це її громадяни зі зброєю: нагайкі, пістолі. Вони викрадали людей, яких потім знаходили у лісосмузі. Багатьох катували. І це ще було до референдуму. Це допомога? Це окупація, навіть не анексія. Потрібно показати світу, що Крим - не анексована територія, як кажуть в Європі, а окупована".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чотирьох кримських татар залишили за ґратами до жовтня
Кримчани сподівалися, що українські військові прийдуть захищати Крим. Але так і не дочекалися та почали створювати самоорганізації.
"Після захоплення я не хотів залишали Крим. Мав надію, що ми його відстоїмо. 27 лютого я дзвонив активістам і казав: "Треба боронити Крим". Зустрілись. Нас відразу було 10-15 осіб. Майже всі студенти. Кажу: "Ми не зможемо протистояти озброєним людям. Але, можливо, наші військові будуть. І, якщо їх поранять, нам треба допомогти їх лікувати та вивозити". Вирішили навчатись та зробити систему на випадок, якщо організують кримський майдан. Треба було ще захищати журналістів, які приїздили висвітлювати події. Опозиційна влада не працювала. Нікого не пускали з материкової частини України. Вакарчук хотів приїхати, підтримати нас. Йому сказали: "Ні-ні, нам такі не потрібні". А люди чекали. Десятки тисяч людей би вийшли, якби він сказав: "Виходьте і боріться за Україну". Росіяни боялися цього. Вони поставили білборди, де Україна чорна, а посередині червона свастика. І знизу підпис: "Бандерівці йдуть, рятуйтеся. Росія-мати вам допоможе".
Як на Майдані, так і в Криму було багато самоорганізації. Я до цього не готувався, але мені все подобалось. Відчував себе частиною країни, коли боровся за неї. Це надихало. Не спав, не їв. Ми організували великі рухи, де брали участь 10 тисяч українців. На 8 березня ці 10 тисяч пройшли містом, а потім стільки ж вивели на день народження Тараса Шевченка. Такого ніколи не було. Велика кількість людей безкоштовно, без влади просто виходили на вулицю, щоб висловити свою думку".
За слова Афанасьєва, кримчани відчували, що про них усі забули під час вторгнення Росії.
"Усі правоохоронці переметнулися на той бік. У нас було відчуття, що Україна кинула Крим. Ми відчували, що нікому не потрібні. Бо з України ніхто не приїздив, допомоги не було. Ми були ізольовані. Люди не розуміли цього. Кричали: "Крим наш, кримчанам нічого не потрібно", але не бачили тієї небезпеки, яка була на півострові. За українську стрічку могли розбити обличчя, зламати руки-ноги та вивезти кудись. Байкери "Нічні вовки" перерізали багато людей. І цього українці не розуміли. Ми були один на один з російським окупантом".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Екс-віце-прем'єр Криму розповів, якою буде деокупація
Військові чекали наказу та звертались до активістів.
"Ми допомагали військовим частинам. Якось о третій ночі з Бельбеку мені дзвонить хлопець зі строкової служби і каже: "Нас закидають світлошумовими та стріляють холостими патронами, провокують. Нам не дають наказу. Що робити? Ми хочемо брати зброю і захищатися". Люди з військових частин кажуть, що хочуть брати техніку і йти до бою. "Ми за півгодини розіб'ємо точки, що нас оточили. Дайте нам наказ, ми будемо боротися".
Повну версію інтерв'ю читайте у найближчих номерах журналу "Країна".
3 
11170
Коментарі