Архітектуру старого Подолу можна розглядати годинами. Але будинок на Фрунзе, 31 вразить будь-кого. Він більше схожий на фортифікаційну споруду. Його велика тильна стіна має одне-однісіньке віконце.
У нього дивиться на вулицю 32-річна Олена Бондар. Жінку та її трьох дітей минулої неділі ми застали вдома. Вона охоче запросила нас до своєї квартири — N13. Утім, хата не зовсім "своя". Це четверте помешкання, в якому Бондарі живуть тимчасово. Працюючи в ЖЕКу покрівельником, глава сімейства все сподівається отримати нову квартиру.
— Не звертайте уваги, що обвалюється стеля й обдерті стіни — до весни пересидимо, — виправдовується хазяйка. — Цей дім уже викупили, тому ремонту не робимо. Нам обіцяли дати навесні квартиру.
Раніше Олена з родиною жила в сусідньому будинку, який добре видно з класичного двору-колодязя. З нього Бондарі виїхали минулої весни — після пожежі. Їхня п"ятиповерхівка майже повністю згоріла. Зайнялося десь о першій ночі. Було повно диму, хотіла відкрити вхідні двері. Але не змогла — заважали пожежні шланги в коридорі.
Коли двері нарешті відчинилися, Олена побачила вигорілі дерев"яні сходи, обвалені дах і горище. Крізь стелю п"ятого поверху — світилося небо. З трьома дітьми аж до ранку вона простояла на вулиці. У "новій старій" квартирі сім"ї є де розвернутися — меблів тут фактично немає. Трирічна Маринка з радістю гасає по кімнаті на триколісному велосипеді. Поруч робить уроки Сашко — п"ятикласник. Біля нього крутиться 9-річний Юра.
На прощання ми залишили господарям торт. У хаті з трьома дітьми гостинець був доречним.
— А як називається? — спитала Маринка.
— "Золотий ключик", — відповів фотокореспондент. — Не від нової квартири, але все ж таки...
Господиня лише сумно усміхнулася.
2 
7644
Коментарі