22-річний кримчанин Ескендер Гафаров вдруге запускає продаж кримськотатарських солодощів у Києві. Перший раз він із другом вклав у справу $1000, та через півроку вирішили припинити роботу. Чоловіки не мали досвіду в бізнесі, ніколи не випікали солодощів, не вміли організувати працівників та продаж товару.
Перший запуск Ескандер називає "періодом помилок". Він із другом спочатку хотіли відкрити кафе, де б за присутності відвідувачів робили пахлаву та інші кримськотатарські солодощі, як у Львівській майстерні шоколаду.
"Мені здавалось, що у Києві немає конкурентів. Пахлава у "Сільпо" була несмачна та коштувала 200 гривень за кілограм, – розповідає Gazeta.ua Ескандер. – Знайшли під Києвом невеликий склад з обладнанням за 6000 гривень на місяць. Ми з другом не мали жодного уявлення як місити тісто та віпікати пахлаву. Допомогла мама друга з тіткою. Вони приїхали з Криму, привезли три рецепти та показали, як усе робити. Ми взагалі хотіли запускати 10 видів пахлави й печива, та виявилось, що для деяких видів потрібне спеціальне обладнання".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переселенці з Луганська готують американські пончики
Хлопці спочатку робили усе самі. Згодом найняли декілька працівників, домовились із десятком кримськотатарських чебуречних, щоб у них продавали їх солодощі. Та рекламою й просуванням ніхто не займався. Почали з'являтись проблеми з контролем персоналу. Вирішили призупинити справу. Ескандер поїхав на два місяці у Крим, щоб переосмислити помилки.
Другу спробу запуску бізнесу Ескандер розпочав восени 2016-го. Він побачив адресу на упаковці пахлави та вирішив познайомитись із виробником. Виявилось, під Києвом вихідці з Турції виготовляють національні солодощі. Чоловік уклав партнерський договір із турками, домовився виготовляти солодощі у них. За словами Ескандера, турки краще розуміються на цій справі. У Туреччині пахлава популярна, як в Україні бублики.
"Вирішив працювати з клієнтом напряму. Місяць думав, як назвати компанію та сторінку у Facebook. Був варіант "Крим" та мені не хотілось чіпати цю тему. Не хотів щоб мене вважали "бідним переселенцем" й купували щось через співчуття, – розповідає Ескандер. – Коли почув старовинну кримськотатарську пісню Yosmam, що у перекладі "моя коштовність", "моя любов", вирішив, що це ідеальна назва".
Для просування у Facebook та Instagram сторінок крамниці кримськотатарських солодощів Yosmam найняв фрілансера. Друзі допомогли зробити яскраві фотографії. Для оформлення товару замовив коробки. Вирішили працювати у Києві та продавати від 1 кг солодощів.
"Вартість була 130 гривень за кілограм, доставку клієнти сплачували окремо. Зараз сума за кілограм – від 180 гривень, та ми врахували доставку у вартість, – коментує Ескандер. – Ціни на пахлаву не зростають, а складові дорожчають. Коли починали працювати, волоський горіх купували за 70-80 гривень за кілограм, зараз його ціна 180-190 гривень. Але не можна менше класти горіхів, від цього залежить смак".
Кожного дня 3-4 людини роблять замовлення. У місяць можуть купити 100-150 кг солодощів. Є подарункові набори за 220 грн. Загалом налічують 15 видів пахлави, лукуму та печива.
"Ми виготовляємо солодощі та одразу привозимо до людини. Товар не лежить тиждень на сонці, як на базарі, – зазначає чоловік. – Є люди, які постійно замовляють, коли кудись їдуть, чи на дні народження, корпоративи. Якось хлопець просив дівчині відправити набір та записку покласти "Вибач, кохана".
У планах Ескандера – продаж солодощів на фестивалях вуличної їжі та відкриття своєї невеликої затишної кав'ярні.
Щоб займатись фотографією потрібно у справу вкласти $5000. Основні витрати – техніка. Про це Gazeta.ua розповідає фотограф Олена Білоус із Донецька, яка зараз живе у Києві.
1 
7644
Коментарі