У неділю на Замковій горі над Андріївським узвозом люди, які називають себе рідновірами, святкували Красну Гірку — свято богині любові Лелі. Цього дня десять осіб отримали нові імена: наприклад, киянка Ірина стала Святоярою.
Обряд ім"яречення рідновіри проводять у колі діаметром близько 10 м. Доки триває дійство, заходити в нього стороннім не можна. Коло окреслюють маком, тому неозброєним оком меж не видно. 21-річний жрець Святогор Роут слідкує, щоб ніхто випадково не переступив кордону.
Усередині на двоярусному камені горить велике багаття.
— Капище стояло тут тисячу років тому, — каже Роут. — Ось уже рік, як ми його офіційно відновили. Тут місце паломництва рідновірів. Ми збираємося по четвергах і неділях.
Десятеро осіб у звичайному одязі стоять півколом, перед ними бородатий чоловік у довгій білій рясі, вишитій червоними нитками, промовляє обрядові слова. Це верховний волхв рідновірів, Володимир Куровський. Люди повторюють за ним.
— Коло символізує сонце. Вогонь — то символ полум"я духовного, яке горить у наших душах, — каже Святогор. Про себе розповідає, що раніше він вчився на інженера, а зараз увесь час присвячує вірі.
Дійство триває близько трьох годин. Волхв довго читає із невеликої книжки, потім готує напій з молока та меду, який виливає на вогонь. Наступний напій дає присутнім.
— Це суриця, — розповідає про напій Святогор. — Так наші душі ідуть молочним шляхом до вирію Всевишнього.
Волхв бере палаючу гіллячку і вогнем припікає долоні людей, складені як до молитви. Усі обіймаються. Потім Володимир подає кожному із десяти вбрання — білу рясу із червоною вишивкою.
Одній із жінок дістається одіж, пропалена на спині — перед тим, як подарувати, волхв освячував ряси вогнем, і одна почала тліти.
— Це добрий знак, — каже Володимир. — У мене постійно ряси горіли.
Володимир розповідає, що в цій вірі виріс, її привив йому батько. Вірить в Рода Всевишнього, який проявляється різними богами — Бруном, Велесом, Світовидом.
Вогнище гасне. До капища підходить 40-річна Святояра Свірюгіна, за паспортом Ірина. Кладе до книги 500 грн. За нею підходять інші.
— Нарешті я прийшла до рідної віри, — каже жінка. Вона домогосподарка, одружена, має 17-річного сина.
Поряд перевдягається 20-річний Святояр Винокуров (Сергій). Він приїхав до Києва із Херсону, де навчається на четвертому курсі Інституту природознавства на біолога.
— Про старовірів дізнався чотири роки тому в Інтернеті, зацікавився, — каже хлопець.
35-річна киянка Ольга Васьківська — дизайнер, працює в журналі "Деніс". Прийшла вперше, і каже, що задоволена.
Общину старовірів зареєстрували як конфесію 2003 року. Зараз вона нараховує 85 громад по всій Україні.
Православна церква проти рідновірів
— Відроджувати язичництво — значить повертатися у кам"яний вік, — вважає працівник прес-служби Української православної церкви Московського патріархату Андрій Коваль, 25 років. — За тиждень до Великодня бачив по телевізору, як язичники святили свої паски і казали, що то їхнє свято. Вони маніпулюють суспільною думкою. Язичницькі обряди — це масові вакханалії. Ритуали можуть бути гарними, але закінчиться все колись обов"язково оргіями.
Богдана ЄВСЄЄВА
3 
7644
Коментарі
1