Минулої середи помер Микола Рибалко, 84 роки. Чоловік пройшов дві війни: Велику вітчизняну і Японську. Мав бойові нагороди — медалі за взяття Кенігсберга та перемогу над мілітаристською Японією.
Микола Якович закінчив Ленінградське льотне училище і пішов на фронт. Коли воював, листувався зі студенткою медичного інституту з Махачкали. Потім дівчину перевели у Дагестан. Микола поїхав за нею. Там вони вперше зустрілися й одразу ж побралися. 1946-го Рибалко перевіз дружину на Полтавщину. Через рік у них народилася донька Лариса (зараз їй — 59 років). Потім чоловік вступив до Харківського юридичного інституту. Отримав диплом і багато років працював районним суддею на Полтавщині. Перед пенсією переїхав до Дніпропетровська. Працював там юрисконсультом. Два роки тому донька забрала його до Києва.
— Батько був у молодості дуже красивим, але суворим. Писав книги. За життя видав два рукописи про бойовий шлях свого авіаполку. До лютого минулого року вів щоденник. Я прочитала лише одну його книгу. Дійшла до абзацу про голод 33-го. Там написано: "Моя семья не голодала, потому что вступила в колхоз". Після цього я перестала читати його твори. Бо бабуся розповідала, що насправді все було не так, — веде далі Лариса Миколаївна.
Вона зауважує, що Микола Якович до останнього дуже цікавився політикою. Часто сварилися з ним через Петра Симоненка, за якого голосував Рибалко.
У Миколи Яковича залишилося двоє дорослих онучок (30 і 33 роки) та 13-річний правнук Максим. Ховатимуть Миколу Рибалка в Дніпропетровську, біля могили матері.
2 
7644
Коментарі