Кияни вперше обрали свого мера

8

10 липня 1994 року вперше за всю історію Києва на прямих загальноміських виборах обрали керівника міста. До цього очільника назначила верховна влада.

Вибори відбувалися в два тури. У фінал вийшли представник президента в місті Києві Леонід Косаківський та голова Громадського об'єднання "Столиця" Володимир Черняк. За Косаківського проголосувало майже 550 тис. киян. Черняка підтримало 403 тис. виборців.

Фото: uain.press

Таки чином, Леонід Косаківський став головою Київради і одночасно очолив виконавчий комітет міськради. А в червні 1997 року на підставі нового закону про місцеве самоврядування набув статусу столичного мера.

"Вимоги закону в 1994 році щодо кандидатів та визначення результатів виборів керівника столиці були значно жорсткішими, ніж сьогодні. Крім застави в розмірі 900 тис. карбованців (15 мінімальних зарплат), кожен кандидат також мав зібрати не менше 26 тис. підписів на свою підтримку. Цей фільтр змогли пройти не всі. І ще у 1994 році обраним вважався кандидат, який одержав не менш як 25% голосів від внесених до списку виборців. Віталій Кличко в 2015 році набрав 18,40%. Тобто в 1994 році з такими показниками він міським головою не став би. Та і самі вибори могли не відбутися, бо участь у них повинні були взяти більша частина киян. На вибори в 2015-му прийшло лише 28,35% киян, а у 1994 році - 54, 20%", - згадував в одному із інтерв'ю Косаківський.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хто очолював столицю за часи незалежності

Коли Леонід Григорович очолив адміністрацію столиці, ситуація в Києві була важкою. Із прилавків магазинів зникли товари першої необхідності. Масло й цукор відпускалися в обмеженій кількості лише по талонах. Місто щойно пережило низку страйків працівників міського пасажирського транспорту, відчувало великі проблеми з електропостачанням.

Проте за період роботи Косаківського ситуацію в столиці вдалося істотно виправити. Підписавши відповідні угоди із областями, налагодили безперебійну поставку до Києва продовольчих товарів та скасовали талони. Також домовилися про співробітництво з Національною академією наук України, союзом промисловців і підприємців міста, радою ректорів. Відродили Київський контрактовий ярмарок, вирішили проблему забезпечення киян домашніми телефонами. Вивили із критичного стану міський транспорт, почалася розбудова метрополітену. Запустили чимало соціальних програм.

Крім того, влада почала активно займатися реконструкцією старого житлового фонду. У 1993-1995 роках у столиці ввели в експлуатацію чимало нових квартир. Це дало змогу поліпшити житлові умови 44,9 тис. сімей. Також відкрили 13 шкіл, 22 дитячих садка.

За мобілізацією прибутків Київ посідав провідне місце в державі, віддаючи 60% із них на дотацію інших регіонів країни. За рівнем зарплати столиця займала 1 місце в Україні, а за рівнем цін - лише 6.

"Ми - столиця не тому, що тут перебувають президент і уряд. Навпаки, вони тут через те, що це Київ. Вічне місто. Вічна столиця. І розв'язувати проблеми треба, виходячи не з примх вищих чиновників, а з потреб людей, що мешкають тут. Уже більш як 1,5 тис. років Київ, незалежно від того, чи мав він у той чи інший момент своєї славної історії звання столиці де-юре, чи ні, залишався віссю держави, не лише політичною, а й духовною столицею. Спочатку головним символом Русі, а потім України", - говорив Косаківський.

Політик був мером до 1998 року. Президент Леонід Кучма 1996-го змістив з посади голови адміністрації, призначивши Олександра Омельченка.

×