Біля будівлі МВС Києва розкладено намет зеленого кольору. На ньому напис "Тимчасовий інформаційний центр". Поруч стоїть журналістка Наталка Соколенко у темно-синіх штанях та піджаку. Розмовляє із трьома чоловіками. У тіні будівлі нардеп від "Батьківщини" Леся Оробець. Усього навколо намету – семеро людей.
Троє міліціонерів за 20 м від намету спостерігають за протестувальниками. Тут сьогодні о 14.00 журналістський рух "Стоп цензурі!" розпочав акцію протесту. Вимагають ефективно розслідувати побиття журналістів, провести та оприлюднити результати службової перевірки та щотижнево інформувати про хід розслідування.
"За рогом припарковані два автобуси "Беркуту", - каже Соколенко. - На ганку раніше багато міліціонерів стояли. Зараз розійшлися. Зброї у нас немає, газових балончиків теж. У нас одна зброя є – слово. Коли ми встановлювали намет, один чоловік у цивільному, журналісти упізнали у ньому майора міліції, намагався завадити нам. А ми зробили кільце із журналістів. Хотів прорватися і не зміг, відчув силу м'язову у відповідь".
Соколенко сміється. Із намету вилазить журналістка Тетяна Чорновол. Одягнута у чорну блузку та штани.
"Подивітся, яку я футболку красиву зробила", - гукає. Соколенко заглядає у середину намету. Там лежить три шкіряні жіночі сумки, каремат, рюкзак та кульок апельсинів. Чорновол демонструє білу футболку із написом "Мафія смертна" - ззаду та портретом чоловіка схожого на президента Януковича із червоною цяткою на чолі спереду. Журналісти сміються.
"Сама намалювала акриловими фарбами, - хвалиться Чорновол. – На цю акцію одягати не буду, щоб не дратувати нікого. А під час інших – залюбки".
До наметів підходить журналістка Настя Станко. Зосереджено друкує на планшеті.
"У нас є графік чергування від 6 до 12 вечора, із 12 вечора до 6 ранку, - каже. - З 6 до обіду і далі. Виходить чотири зміни. Основа – по двоє людей. Хоча виходить трохи більше 4-5. Щоб двоє могли бути всередині, ще двоє зовні дивилися, щоб нічого не сталося. Намет поставили, щоб міліція знала, що ми слідкуємо, підганяємо їх, аби вони швидше розслідували справи побиття журналистов. Ідея – руху "Стоп Цензурі" спільна, хоча ініціатором був Сергій Лещенко. Вирішили так зробити після того, як почули виступ міністра Захарченка у Верховній Раді. Враження від його слів – наче це в паралельній реальності відбувалося. Хочемо, щоб міліція зрозуміла – ми цю справу так не залишимо. Міністр повинен прозвітувати перед усіма журналістам, а не якось у Верховній Ради чи особисто Сніцарчук. Він має відзвітувати. Перш за все, що з тими міліціонерами, які були присутні на акції. До середи намет буде тут. Якщо не виконають наших вимог, буде вживати інших заходів. Яких – поки не скажемо. Міліціонери повинні бути хоча б якось покарані".
Біля входу до будівлі МВС голосно розмовляють п'ятеро правоохоронців та огрядний чоловік у цивільному. Соколенко підходить до них.
"Маю припис, що ваш намет порушує правила благоустрою, - каже він. – Хто власник намету?"
Чоловік не представляється. Витягає із кишені пом'ятий аркуш А-4. Журналісти вдивляються у нього.
"Тут написано мала архітектурна форма, - кажуть. – А наметь - це не архітектура форма. Ви не маєте законних підстав його чіпати. Це чуже майно".
"Хто власник? - знову питає чоловік. – Я йому це віддам".
Люди знизують плечима.
"Цукерберг, - каже активіст "Дорожного контролю" Андрій Дзиндзя. Протестувальники сміються. . – А ви б представилися".
Чоловік махає головою. Підходить до намету, пробує причепити папірець. Дзиндзя затуляє його.
"Не маєте права", - говорить.
10 хв чоловіки сперечаються. Зрештою чоловік показує посвідчення. Він – працівник Головного управління благоустрою Києва Вадим Султанов.
Правоохоронці оточують намет, але не втручаються у розмову. Підходить чоловік років 40 у світлій сорочці та штанах. На очах темні окуляри у позолоченій оправі.
"Пишіть, що відмовилися", - дає вказівку міліціонерам.
"А ви хто такий, що розпоряджаєтеся?" - питають його. Той криво усміхається.
"Да никто – мимо проходил".
Султанов розводить руками і йде геть. Правоохоронці також. Журналісти сідають на сумки перед наметом.
Приходить журналіст Сергій Лещенко. Він роздрукував графік чергувань. Приносить морозиво пломбір у шоколаді. Хтось кладе поруч із наметом чорний спальник. Біля нього вмощується півторарічний хлопчик. Бавиться пластиковим стаканчиком. Мітингувальники спостерігають за ним і усміхаються. Його батько Василь Косий стоїть поруч.
"З дитинства привчаю дитину до солідарності, - каже. – Я займаюся громадською діяльністю. Прийшов підтримати людей".
О 18.00 частина журналістів йдуть геть. На зміну їм приходять інші.
"Байдуже, де спати, - говорить Чорновол. – Можна і стоячи".
Вона залишається ночувати у наметі разом із чоловіками.
"Оля Сніцарчук та Влад сюди не прийдуть, занадто виснажені, - пояснює журналістка Юлія Банкова. – Але вони постійно нам дзвонять і дякують. Їхній фізичний стан нормальний, але душевний...".
Дівчина розводить руками.
1 
7644
Коментарі
68