"Просто дал татарину в морду", – читаю заголовки про походеньки московського актора Олексія Паніна в Криму. Він аж вихваляється своїм хамством. Начебто в Алушті водій автомобіля позаду нав­мисно в'їхав у його Fiat. "Захотел получить от нас денег. Есть просто люди, которых Сталин не добил в 1944-м".

Ще зеленим репортером приїхав був до Паніна на знімальний майданчик. Він тоді вже зіграв відмороженого бандюка в чорній комедії "Жмурки" Балабанова. Була і роль сержанта розвідки Мамочкіна, який у кубанській папасі тягає з фронту німецьких "язиків".

Серіал знімали за Києвом. Розвалившись на канапі, Панін попросив почекати, доки поснідає. З кожною годиною симпатія до нього випаровувалась. Перерви на майданчику були кожні 2 години, але щоразу актор просив почекати ще.

Надеюсь, не напишете про туалет

З-під трусів Паніна стирчали смішні ніжки – грав боксера. Перед виходом у кадр відпрошувався до туалету – від хвилювання. В епізоді на рингу всіх попросили звільнити павільйон. Супутниця Олексія пояснила, що той соромиться своєї фігури і незграбних рухів.

Близько десятої вечора Панін нарешті заходить до буфету для інтерв'ю. Запитую, як готується до зйомок, як йому Київ. А він кокетливо:

– Надеюсь, вы не напишете про туалет – я за спектакль по пять раз бегаю. Понимаю, что у вас работа такая и эти вопросы вам интересны, но мне неинтересно про это говорить, – і відвертається до своєї дівчини.

Це все, заради чого я чекав 11 годин. Аж сльози на очі навернулися.

– Як вам не соромно? – вирвалось.

– Что, что? Я по-украински не понимаю. И кстати, пришлешь мне на сверку все, что напишешь.

Свій репортаж Паніну я надіслав. Українською мовою.

×