Ексклюзиви
Субота, 09 лютого 2013 11:00
Ірина Козюпа
Ірина Козюпа
Ірина Козюпа

Ми із Західної України

– А, Укранья! Спасибо! Здравствуйте! – каже веселий офіціант кафе Baran у турецькому Стамбулі.

Ми з подругою робимо великі очі й заперечно хитаємо головою. Пояснюємо, що ні "спасибо", ні "здравствуйте" до нас не мають ніякого стосунку. Чоловік показово прикриває очі долонею, ніби перепрошує за помилку. Але судячи з його погляду так і не розуміє, що сказав не так.

– У вас типові російські імена, – говорить бородатий продавець у сувенірній крамниці.

Якою мовою ви говорите вдома?

Ми з подругою здивовано переглядаємось. Пояснюємо, що Ірина (за межами України завжди називаю повне ім'я, щоб іноземці не плутали з IRA – Ірландська республіканська армія) і Наталя – це дуже поширені в Україні імена. Співрозмовник вибачається, але в очах так і стоїть запитання: "А це так принципово?"

– Якою мовою ви говорите вдома? – запитує безробітний учитель англійської в Археологічному музеї Стамбула. Відповідаємо: "Українською. Російську знаємо, але для нас це така сама іноземна мова, як і англійська чи іспанська. Без крайньої необхідності ми її не використовуємо. Чому так? Тому що ми із Західної України".

Знайомий ортопед-травматолог розповів, як відпочивав з колегами в Єгипті. Під час сніданку російські туристи хотіли пролізти до їжі без черги. На зауваження, що так робити негарно, не ­реагували.

– Мы тут быстренько все возьмем и уйдем. А вы с Украины, да? Мы не понимаем украинского, – казали росіяни.

– Ні. Ми не з України. Ми із Західної України, – проінформували їх наші лікарі.

Подіяло. Навіть без перекладу. Чоловіки зайняли місце наприкінці черги.

Зараз ви читаєте новину «Ми із Західної України». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

306

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода