"За пів дня зробили царську огорожу"

 

Бетонний паркан покривають шиферною фарбою

— Дня не було, щоб біля мене хтось не зупинився і не розпитував за паркан, — каже 39-річний Сергій Середа із села Бобриця під Києвом. — Він справді виглядає найкраще і найбагатше на вулиці. Не гірше, ніж ковані й кам'яні. Хоча найдешевший з усіх.

Сергій Середа з родиною живе в будинку. Звів 12 років тому. Двір обгородив європарканом — огорожею з бетонних стовпів і пласких плит розміром 0,5 на 2 м. У кожен прогін заклав по чотири плити, загальна висота паркану становить 2 м. Плити мають назву "бут" — огорожа наче викладена з каменю. Верхня плита решітчаста, подібна до кованої з металу.

— Заселилися 2009-го, — згадує. — Гроші витратили на ремонт і меблі. На паркан не лишалося нічого, а обгородитися треба було. Вибрав найдешевше — європаркан. Одна плита коштувала 35 гривень, стовпець — 40. 2-метровий прогін з монтажем обійшовся у 250 гривень. Хлопці привезли і встановили за два дні.

Наступного року Сергій Середа пофарбував паркан.

— Варіанти побачив на стенді, над трасою на в'їзді в Київ, — згадує. — З дружиною вибрали колір. Почитав в інтернеті, чим краще покривати. Купили в магазині ґрунтовку і фарбу для шиферу. Взяли в оренду пульверизатор. За пів дня поґрунтували і вкрили коричневим. Зробили царську огорожу. Потім дружина докупила кілька банок жовтої і брон­зової фарби. Широкими пензлями розмалювала.

Після фарбування Сергій додатково вкрив паркан прозорим лаком.

— Тоді сусіди з нас сміялися, — говорить. — Мовляв, нікуди гроші дівати, малюють пензликами бетонний паркан. Але воно того варте. Зараз фарбують усі.

За 12 років паркан не вигорів і не вкрився чорною цвіллю, як сусідні нефарбовані.

— Досі яскравий, блищить, — каже Сергій Середа. — Бетонні плити захищені, не натягують вологи й бруду. Сусіди, які цього не зробили, вже думають міняти. Бо плити посіріли, почорніли, покришилися. Виглядають дешево. А в мене — як новий. Цьогоріч тільки ще раз освіжив його лаком.

Наносять чотири шари

— Бетонний європаркан виглядатиме багато і служитиме довго, якщо пофарбувати його за технологією, — каже киянин 37-річний Дмитро Олійник. 15 років фарбує бетонні паркани.

Спочатку радить покрити акриловою ґрунтовкою:

— Бажано — двічі, бо перший шар бетон всотує миттєво. Потім — зашпаклювати щілини між плитами, використовувати фасадний клей для приклеювання пінопласту. Без цього можна обійтись, але тоді паркан виглядатиме монолітно.

Другий шар — базовий колір. Люди вибирають найчастіше відтінки коричневого. Третій шар — так звана розмальовка. Ми наносимо 30-сантиметровими пензлями два чи три кольори — жовтий або бронзовий. Але не суцільно, а наляписто. Де пензель зачепиться за виступи, там пофарбує. У заглибинах лишиться коричневим. Четвертий шар — прозорий скріплюючий лак. Він робить паркан стійким до вологи й бруду.

Покрити один прогін європаркану заввишки 2 м чотирма шарами коштує 500 грн — із фасадного боку.

— Внутрішній зазвичай фарбують одним кольором, не розмальовують, — додає Дмитро Олійник. — Це коштує 250 гривень.

Використовує пульверизатор. Пензлем фарби йде більше, і вона не заповнює всіх щілин.

×