— На Петра й Павла пуост уже закінчується. Дня менчає і відно вже, шо нуоч довша стає. З Петра на осень вже потягне. Казали, як прийде Петро, то вже починає первого листка зривати з дерева: "Прийшов Петро, зірвав листок". Так шо щитай перве осіннє свято, — розповідає Антоніна Куліш, 57 років, із села Сусли Новоград-Волинського району Житомирщини.
— І сєна нада накосити до Петра, то корова добре їсть. Кажуть, Петро вчинив гной, так на корові лой, — продовжує її сусідка Марія Старовойт, 53 роки. — А ще часник починали вибирати, шоб був сухим цілу зиму. Гурки добре соліти на зіму.
Церковним святом Петра й Павла закінчувалася петрівка — період посту, час найкоротших ночей і найдовших днів. До цього дня пекли мандрики — печиво з маслянки, сироватки, яєць та борошна. Нині готують сирники.
— На мандрики сир одчавлюють так гарненько, нарізають його кусочками, накладають у каструлю, переливають їх сметаною, маслом і ставлять у піч, — ділиться рецептом Марія Старовойт. — Яєць наб"ють туда, і воно гарненько запечеться і дак воно вже таке зробілось, застіло наче. Перекидають його на тарілку, ріжуть на кавалочки, а зверху сахарком посиплють. Це на Петра шоб обязатєльно на столі було.
Після Петра перестає співати соловей і кувати зозуля. Вона нібито "подавилася мандрикою". Якщо ж зозулин голос чути й після Петрівки — на теплу й довгу осінь.
Гойдатися мусили всі. це символізувало очищення повітрям перед жнивами
На Петра й Павла треба було зробити перший зажин на полі. До свята годилося спекти хлібину із зерна нового врожаю, "хоча б і зеленого".
— До так казали колис, шо Петро не сядає без нового колоса і без кортоплі ні снєдать, ні обєдать. Це вже треба, шоб був на Петра і хлєб новий, і картопля нова, — каже 82-річна Марія Гошко із села Жовтневе Попільнянського району Житомирщини. — На Петра у нас коліс ставілі арелі — гойдалкі такі. Дівки качаліся на ніх і спєвалі петровок:
Ой в лєску, лєску, при дубку
Там повєсил хлопчичок гойдалку.
Ой, Петро, Петро і Іване,
Половину літечка минає.
Ой як буде петровка минати,
То не буде зезуля кувати.
Гойдатися на арелях мусили всі. За язичницьких часів це символізувало очищення повітрям перед жнивами, які починалися по Петрі й Павлі.
4 
35413
Коментарі