"Живе, як бездомний бурлака" - спогади про Євгена Коновальця

"Полковник не тільки радо сміявся й любив жарти, але й сам виявляв своєрідний сухий, глумливо-кепкуватий гумор. Він любив гру і, напевно, добре грав би в покер, що вимагає відваги ставити все на одну карту. Спромагався протягом довгих годин зберігати "кам'яне" обличчя з трішки глумливим усміхом, і то не зважаючи на всілякі зворушення", - згадував крайовий провідник ОУН Богдан Кордюк про Євгена Коновальця. Сьогодні, 14 червня, виповнюється 127 років з його дня народження.

Майбутній полковник Армії УНР, командант Української військової організації, керівник Проводу українських націоналістів і перший голова ОУН народився 1891 року в родині вчителів у селі Зашків на Галичині.

 

"Струнка постать, продовгасте обличчя, правильні риси й задумливі очі, що завжди дивились у далеч, і незначна усмішка в кутку губів, що дуже часто скидалася на іронічну, - описував молодого Коновальця гімназійний товариш С. Чучман. - Все ходив гарно вдягнений, але його елеґантність не мала в собі нічого силуваного та крикливого. Загалом він був маломовний, не забирав надто часто голосу ані в наших дебатах, ані в дискусіях. Однак, ми завжди вибирали його в склад репрезентації, що мала нас заступити чи то перед директором, чи господарем кляси, чи, врешті, на прилюдних виступах. Бо протягом довголітнього перебування з ним у кожного з нас виробився вже ясний погляд на його особу з тим, що він не надуживе нашого довір'я і що зможе достойно й успішно нас заступити".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Одним вибухом, чекісти знищили Коновальця і розкололи ОУН

З 1909-го вивчав право на правничому факультеті Львівського університету. Був активним членом українських студентських організацій, військово-спортивних осередків. З початком Першої Світової війни 23-річним студентом Коновальця мобілізували до лав австрійської армії. В травні 1915-го на горі Маківка в Карпатах потрапив у російський полон. Спочатку був на Поволжі, а восени переведений до табору в Царицині (тепер — Волгоград).

"Знання мови й відносин, вмілий і рівний підхід до людей, дружнє відношення до товаришів недолі здобули йому в дуже короткому часі симпатії таборового команданта й довір`я та пошану всіх старшин-полонених цього табору. Євген Коновалець став речником таборян", - згадував Андрій Мельник, що разом з іншими полоненими старшинами УСС також перебував у цьому таборі.

 

Коновалець втік з табору і дістався Києва. Тут долучився до Галицько-Буковинського куреня Січових Стрільців. Пізніше став його командиром і брав активну участь в подіях революції 1917–1921-х років. Був одним з довірених союзників Симона Петлюри.

"Євген Коновалець почав відігравати досить значну роль вже в перших місяцях революції 1917 року. Він виявив тоді великий організаційний хист, організуючи першу сотню "Січових Стрільців". Справляв — в порівнянні з іншими українцями з Галичини, збігцями й полоненими — надзвичайно добре враження. Вражала його скромність і його стремління зрозуміти біг революційних подій в Україні і взагалі на Сході. Часто він давав дуже практичні поради. Працюючи енергійно, Євген Коновалець досягнув своєю муравлиною працею того, що його перша стрілецька сотня скоро розгорнулася в батальйон, а пізньої осени 1917 року це вже був полк у повному бойовому складі. Виказуючи такий великий організаційний успіх, Євген Коновалець при своїй вродженій скромності не хапався за ранґи і не шукав високих призначень", - згадував Микола Ковалевський, колишній міністр земельних справ УНР, у мемуарах "При джерелах боротьби".

Після поразки революції, у серпні 1920-го, Коновалець очолив Українську військову організацію.

"Авторитет полковника, як провідного військового політичного діяча, був уже в тому часі такий великий, що йому корилися всі, навіть ті, що з причин політичного партикуляризму могли б ставитися до нього з резервою. Силою того самого військово-політичного авторитету, силою своєї могутньої індивідуальности полковник Коновалець відразу став на чолі Української Військової Організації, без конкуренції і контркандидатів", - писав один із співзасновників УВО Осип Навроцький.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Полковник не має в себе навіть поганенького револьвера, ані пса у дворі

Відтоді Коновальцю довелося мешкати у Відні, Львові, Берліні, Женеві, Римі та кількох менших європейських містах. У Женеві йому допомагав церковний та політичний діяч Євген Бачинський.

"Скаржилися, що не мають засобів до життя, - записав у щоденнику Бачинський після однієї із зустрічей. - А у нас думають, що Коновальці мають тисячі. В дійсності вони живуть дуже скромно і ощадно".

 

"Увечорі прийшов до нас Є. М. Коновалець. Змарнілий і нервовий. Скаржився, що живе, як "бездомний бурлака", як невідомо, за яку кримінальну провину гнаний біженець", - залишив ще один спогад Євген Васильович.

Із 1929 року Коновалець - голова Організації українських націоналістів.

"Питання провідництва ще ніколи не було в нас так гострим як під теперішній момент. Я абсолютно не бачу людини, яка могла б мене заступити, і це мене надзвичайно нервує і просто обезвладнює", - писав Коновалець в листі до секретаря ОУН Володимира Мартинця у 1930 році.

23 травня 1938-го у нідерландському Роттердамі провідник українських націоналістів гине від вибухівки. ЇЇ агент НКВС Павло Судоплатов приніс із коробкою цукерок, які Коновалець дуже любив. Провідника поховали на місцевому цвинтарі у Роттердамі.

×