У Парижі 28 жовтня 1920-го підписали Бессарабський протокол. Землі між річками Прут і Дністер приєднали до Румунії. Жителі Бессарабії почали видавати румунське громадянство.
Договір уклали Румунія з однієї сторони, та Великобританія, Італія, Франція та Японія – з іншої. Ратифікували значно пізніше: Великобританія – через 3 роки, Франція – 4, Італія – 7, Японія – 11. Сполученні Штати Америки відмовилися від підписання протоколу.
Бессарабський протокол складався з 9 статей. Перша з них визнавала суверенітет Румунії над Бессарабією, оскільки це нібито відповідало з економічної, географічної, етнографічної та історичної точки зору. Усі жителі Бессарабії отримували румунське громадянство. Але протягом двох років вони мали можливість змінити його.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Виступ священика спричинив революцію
Згідно 7-ї статті договору гирло Дунаю переходило під юрисдикцію європейської Дунайської комісії. Румунія зобов'язувалась виконувати усі пункти Сен-Жерменського договору, які передбачали тверді гарантії надання національним меншинам політичних прав і демократичних свобод.
Остання стаття протоколу визнавала право Росії приєднатися до договору, але лише після того, як буде створено її уряд, визнаний сторонами договору.
1 листопада 1920 року Народний комісар з іноземних справ РРФСР Георгій Чічерін надіслав ноту протесту державам, які підписали договір. В ній відзначалося, що Російська республіка не визнає договір, оскільки його було підписано без її згоди. Приєднання Бесарабії до Румунії визнавалося анексією.
Священик Ласло Текеші публічно виступив проти режиму Ніколає Чаушеску в церкві румунського міста Тімішоара. Після цього його заарештували військові. 16 грудня 1989 року протести на захист духівника перетворилися на демонстрацію під гаслами "Геть Чаушеску!".
2 
1
Коментарі