Заборона Вінні Пуха та війна з горобцями - що потрібно знати про китайських комуністів

Голова фракції "Слуга народу" у Верховній Раді України Давид Арахамія заявив, що його політсила хоче перейняти досвід Комуністичної партії Китаю в управлінні економікою.

Gazeta.ua зібрала основні факти з історії КПК.

Комуністичну партію Китаю заснувала група комуністів на чолі з революціонером Чень Дусю 1921 року. Він брав участь у революції 1911 року. Тоді демократичні сили повалили монархію династії Цин. Після цього Дусю захопився марксизмом. Влітку 1920 року Чень заснував у Шанхаї марксистський гурток. У той час під впливом Жовтневого перевороту у Росії ідеї комунізму поширились Китаєм. Дусю згуртував навколо себе багатьох прихильників. Разом з ними заснував Комуністичну партію Китаю і провів її перший з'їзд,

У 1920-х вплив комуністів зростав і це лякало великих підприємців. 1927-го лідер партії Гоміньдан Чан Кайши оголосив КПК поза законом. Націоналісти розгорнули в країні антикомуністичну кампанію. Почалися масові арешти діячів КПК. Комуністи пішли в підпілля.

1931 року лідери комуністів Мао Цзедун і Чжу Де заснували Китайську радянську республіку. Сили Гоміньдану захоплювали все більше територій комуністів. З 1931 року до початку 1934-го кількість радянських районів скоротилося, проте деякі з них розширили свою територію. Китайська Червона армія успішно відбила чотири каральних походів армії Гоміньдану.

1934 року розпочався Великий похід комуністів. Прихильники КПК вийшли зі своїх територій, щоб уникнути оточення військами Гоміньдану. Похід оточив Мао Цзедун. 20 жовтня 1935 року, подолавши близько 10 тис. км, біля підніжжя Великої китайської стіни армія Мао зустрілася з представниками провінційного радянського комітету Північного Шенсі. Таким чином вдалося об'єднати сили. Мао Цзедун після походу став лідером КПК.

Під час Другої світової війни Гоміньдан та комуністи об'єдналися для боротьби з Японією. Їм вдалося звільнити країну від окупантів, але після Другої світової у Китаї почалась громадянська війна. На території Китаю тоді було багато представників США та СРСР. Американці намагалися не вмішуватися у політичний конфлікт. Радянська сторона допомагала Мао Цзедуну.

24 квітня 1949 року війська КПК під командуванням маршала Лю Бочена вступили в столицю гоміньданівського Китаю - місто Нанкін. Під контролем націоналістів залишився лише острів Тайвань. Він досі лишається окремою державою. 1 жовтня 1949 року в Пекіні комуністи проголосили Китайську народну республіку. На наступний день Радянський Союз першим визнав КНР і уклав з нею договір про дружбу, союз і взаємну допомогу.

Комуністи вирішили пришвидшити економічне зростання в Китаї 1958-го. Мао Цзедун наказав розпочати політику "Великого стрибка". Почали впроваджувати масовану колективізацію. Але намагання підмінити професіоналізм ентузіазмом, а також неправильні рішення в галузі сільського господарства обернулися катастрофою. Голодною смертю померло від 20 до 40 млн людей.

Одним з елементів "Великого стрибка" була кампанія малої металургії. Китайців заохочували будувати доменні печі у дворах та виплавляти сталь. Отриманий метал був поганої якості та ні на що не годився. Кампанія провалилася.

 

Тоді ж відбулась кампанія зі знищення горобців. Птахів оголосили основними сільськогосподарськими шкідниками. Їх взялись винищувати. Без горобців у Китаї почала розмножуватися гусінь. Вона їла посіви. Це стало одних з причин голоду.

1966 року Мао Цзедун розпочав масову кампанію під гаслом боротьби з "ревізіонізмом" і "залишками буржуазії в партії, уряді та армії". Вона отримала назву "Культурна революція". Школярі, студенти та молоді робітники почали йти у загони "червоної гвардії" - "хунвейбіни". Вони нападали на людей, яких вважали ворогами революції. Найбільше постраждали інтелектуали. Молоді люди нищили давні об'єкти культури. Останки імператора династії Мін Ваньлі хунвейбіни виволокли з гробниці та спалили. Усього під час "Культурної революції" загинуло до 100 млн китайців.

 

Лідера Радянського Союзу Микиту Хрущова у Китаї оголосили ревізіонізмом 1969-го. Пекін обурила його боротьба зі сталінізмом. Китай оголосив територіальні претензії. За допомогою артилерії радянськими військами вдалось вибити китайців з прикордонного острова Даманський. Але він потім усе одно відійшов КНР у результаті переговорів.

1972 року сталася зустріч Мао Цзедуна і Річарда Ніксона. Це стало можливим за допомогою "пінг-понгівської дипломатії". Гравці у настільний теніс з США та КНР їздили один до одного та налагоджували зв'язки. КПК підтримала перехід ко капіталістичної економіки.

"Не важливо, якого кольору кішка - головне, щоб ловила мишей", - казав тодішній лідер Китаю Ден Сяопін.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Партія Зеленського "повністю втратила береги" - мережі

У квітні 1989 року смерть колишнього генерального секретаря ЦК КПК Ху Яобана викликала хвилювання в багатьох містах КНР. Його вважали прихильником демократизації. Особливу активність проявили студенти Пекіна. 16 квітня 1989 року група молодих людей влаштувала на площі Тяньаньмень акцію в пам'ять про Яобана. Партійне керівництво сприйняло фоторепортаж про події як схвалення акції партійним керівництвом. У Пекіні почалися демонстрації, в яких взяло участь до 2 млн. осіб. Люди виступили проти монополії КПК на владу і партійної корупції. Війська жорстко придавили протест. Кількість убитих і поранених залишається невідомою. Китайський уряд заявляв про 242 жертви.

 

Зараз КПК очолює Сі Цзіньпін. У Китаї посилилась цензура. Партія жорстко контролює інтернет. Велику кількість соцмереж та порталів заблокували. Заборонено критикувати лідера партії. Після того, як Сі Цзіньпіна почали порівнювати з Вінні Пухом, цього персонажа заборонили у КНР.

×