Російський історик Лідія Головкова переглянула понад 20 тисяч слідчих справ постраждали за віру: зарахованих до лику новомучеників і ні. Вона впевнена, що судити про святість людини за слідчою справою - помилка. Про це пише портал nsad.ru.
Старшого наукового співробітника Лідію Головкову у Відділі новітній історії Церкви ПСТГУ сьогодні називають одним із провідних фахівців зі слідчих справ. Працюючи над восьмитомником Книги пам'яті "Бутовський полігон", Лідія Головкова разом зі своїми колегами переглянула понад 20 тисяч слідчих справ.
За час роботи зі справами, яка продовжується і до цього дня, дослідник прийшла до висновку, що довіряти цим справам неможливо. "Міркувати про святість людини за слідчою справою - цього в принципі не повинно бути. Думаю, мине якийсь час і над нами будуть сміятися, що ми канонізували святих, беручи за основне джерело інформації слідчу справу", - вважає дослідниця. Технологію роботи слідчих органів зі справами і приклади масових фальсифікацій Головкова описала у своїй статті "Особливості прочитання слідчих справ у світлі канонізації новомучеників і сповідників Російських" ще в 2000 р., і відтоді не змінювала своєї точки зору на це питання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У єдиному в Україні музеї-тюрмі показують камери смертників та кабінети слідчих
"Для ведення кримінально-слідчих справ існували дві групи слідчих, які на жаргоні співробітників НКВС називалися "літераторами" і "забійниками", - цитує вчений у своїй статті слова оперуповноваженого Кунцевського районного відділення УНКВД Куна. - "Забійники" вибивали підписи під протоколами, а "літератори" складали тексти протоколу".
Іноді "забійники" вибивали з людини підпис на білому аркуші, куди потім вписувався потрібний слідчому текст, а іноді підписи під протоколами просто підробляли.
"Мені, наприклад, попалися в одному документі зі справи 50-х років слова одного чекіста, який писав іншому: "якщо тобі потрібен фахівець з підписів, то в мене є дві людини, які це прекрасно роблять", - розповідає експерт. А деякі справи і зовсім складалися вже після того, як людина була розстріляна. За інформацією Головкової, фальсифікацією слідчих справ, або мовою чекістів "ліпачеством", займалися всі райвідділи управління НКВС, у тому числі Москви і Московської області. Докази цього були отримані автором під час роботи зі слідчими справами 50-60 років, саме в ці роки судили співробітників, які фальсифікували справи в тридцяті.
Складати новий протокол було лінь і ніколи
При арешті у людей конфіскували особисті речі, в тому числі листи і записні книжки. Так в справах з'являлися потрібні слідству імена, прізвища та адреси уявних спільників, для цієї ж мети використовувалася армія інформаторів.
Таким чином, наприклад, у справі останнього настоятеля Свято-Троїцької Сергієвої Лаври архімандрита Кронида (Любимова) з'явилися імена 14 ієромонахів, службовців на парафіях Загорського благочиння, яких отець Кронід нібито назвав на першому допиті. З матеріалів видно, що на наступних допитах о. Кронід відмовляється відповідати на те ж саме питання так, ніби він на нього ще не відповів. У довідці на ім'я начальника Загорського районного відділення УНКВД, що зберігається в Справі архим. Кронида, заарештованого в 1939 році, є зізнання його підлеглих.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Степан Бандера відіграв деструктивну роль для ОУН - Яневський
Так оперуповноважений Васильєв на допиті 5 березня 1939 показує: "Я особисто бачив, як Сахарчук, Бунтов і Хромов, заздалегідь заготовляли протоколи допитів, які передавали пожежному інспектору Малєєву для пред'явлення і підпису обвинуваченому". Архімандрит Кронід, вже зовсім осліп, був розстріляний на Бутовському полігоні в 1937 році за звинуваченням у керівництві монархічно-контрреволюційної групою ченців і духовенства. Прославлений як новомученик в 2000 році.
Схожий прийом був використаний і в справі архієпископа Феодора Поздеєвського. Тетяна Петрова, дослідник з Данилова монастиря, написала про фальсифікацію цієї справи окрему книгу "Остання слідча справа архієпископа Феодора Позднеевского". "У книзі наочно показано, та й мені таке траплялося, як протоколи допиту цілими сторінками без єдиної поправки повторюються в справах різних людей, - розповідає Головкова. - Тобто протоколи просто переписувалися один з іншого, тому що складати щось нове було ліньки і ніколи. В основному ніколи".
НКВСникам допомагали працівники ЗАГСів
У пік репресій людей не вистачало настільки, що до роботи залучали службовців інших відомств, у тому числі пожежників і працівників РАГСу. Ось, наприклад, як описує роботу з виготовлення фальсифікованих протоколів в Кунцевському РВ інструктор РАГСу Петушков, чиї слова наводить Головкова в статті: "Частина протоколів начальником Кунцевського РВ Каретниковим писалася заздалегідь. Тобто вони друкувалися на друкарській машинці під диктовку. А після він давав наказ працівникам РАГСу переписувати з надрукованого в бланк протоколу допиту. Після цього викликався заарештований, і йому пропонувалося підписати написаний заздалегідь протокол. В цьому і полягало слідство". Співробітники РАГСу також самостійно виготовляли протоколи допитів за питальником, який надавали їм співробітники Кунцевського районного відділення УНКВД Каретников і Кузнєцов.
Серед інших відрізнялося Митищинське районне відділення. Тут проводили розслідування в рекордні терміни - за одну добу. "Фактично ніяких допитів не було", - повідомляє уповноважений Митищинського районного відділення УНКВД Петров у своїх свідченнях в одній із справ. Особливо досяг успіху в справі фальсифікації слідчих справ уповноважений Прєлий зі своєю групою. Коли прийшли заарештовувати його самого, він, чудово розуміючи, що його чекає, застрелився. Розповідає начальник коломенського Районного відділення: "Протоколи писалися за відсутності обвинувачених спеціальною групою співробітників, інша група примушувала підписувати". Таким же чином, за визнанням слідчих, формувалися власноручні зізнання і навіть протоколи очних ставок
Вірити слідчим справам - це безумство
"Є окремі справи, коли не доводиться сумніватися, що протокол написаний зі слів самого звинувачуваного чи ж їм самим, - резюмує Лідія Головкова. - Такі протоколи для дослідника можуть бути найбільшою цінністю. Але це рідкісні випадки. А в основному ми абсолютно не можемо відрізнити - де правда, а де ні. Звичайно, якісь справи можуть бути сфальсифіковані більше, якісь менше. Але і цього ми достеменно ніколи не дізнаємося. Тому мені здається просто безумством вірити цим справам. Ми тим самим як би продовжуємо слідувати логіці гонителів. Адже йдеться не про те, що людей мучили, і вони витримували тортури. Мова йде про прямий обман. Слідчі справи тих років - від перших слів до останніх - з'являлися на світ лише для того, щоб оббрехати і зганьбити ні в чому не винних людей ".
5 
35413
Коментарі
12