Депортацію етнічних німців з Криму до Орджонікідзевського - тепер Ставропольського - краю, розпочали 18 серпня 1941 року.
Їх зарахували до представників "неблагонадійних народів". Депортацію проводили за наказом голови Державного комітету оборони СРСР Йосипа Сталіна.
Операція тривала протягом 15-22 серпня. У доповідній записці наркома внутрішніх справ Кримської АРСР Григорія Каранадзе зазначалося, що всього німців та осіб, пов'язаних з ними, "евакуювали" 59,7 тис. Їх завантажили у 1299 вагонів, а супровід здійснювали начальники ешелонів. Наголошувалося, що в деяких районах евакуації підлягали цілі села й колгоспи, тому для догляду за худобою і майном залучали колгоспників інших національностей. Серед німців тоді поширювалися панічні чутки.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обмежили права корінних народів
Депортації продовжувалися й наступного місяця. Протягом серпня-вересня 1941 року до Орджонікідзевського краю "переселили" 61 тис. осіб. Звідти - до Казахстану і Сибіру.
Після відновлення контролю над Кримом в Омську область вислали ще 2,3 тис. німців.
Державний комітет оборони СРСР прийняв таємну постанову про депортацію турків-месхетинців, курдів і гемшинів з Грузинської РСР до Центральної Азії 31 липня 1944 року. Було переселено близько 115 тис. людей. Перед тим листа до Сталіна із обґрунтуванням необхідності такої акції написав Лаврентій Берія.
4 
1
Коментарі