23 листопада в Україні вшанували пам'ять жертв Голодомору. Заходи провели в Києві біля Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" на Лаврській вулиці. Біля найближчого метро "Арсенальна" та дорогою до музею на вуличних ятках продають сплетені колоски по 10 гривень та книжки про Голодомор. На підході до музею людей перевіряють через металошукачі.
Близько 15:00 кілька сотень людей за огорожею чекають початку акцій біля пам'ятника дівчинці з 5 колосками, яка є символом Голодомору. Літня жінка в блакитній хустинці з червоними від сліз очима тримає букет з колосками.
"Прийшла, бо хочу хоча би подумки на святих небесах бути з тими померлими, які неодспівані та забуті всіма. У родини моєї матері було 3 сестрички. Коли в селі була сходка, мій дідусь сказав за голод. Тоді прийшли вночі з колгоспу і все, що можна було, забрали. Залишились без крихти хліба посеред зими. Померли всі, окрім матері. Її забрали до інтернату. Вона казала: "Виростеш, дитино, і я тобі все розкажу". Вперше розказала, коли мені було вже за 20 років. Волосся вставало дибки. Зараз слава Господу, дякуючи Ющенку, до людей приходить пам'ять. Це вже не забудеться, бо є цей комплекс", - каже Онищук Наталія.
Біля музею від холоду переминаються з ноги на ногу люди та чекають початку. Кілька десятків священників в рясах перемовляються та двічі цілують один одного в щоку при зустрічі. Єпіфаній та Філарет стоять в оточенні служителів церкви. На пагорбі поодаль люди тиснуться ближче до події та вишукують кращі місця. Вусатий чоловік в капелюсіі з колосками потай витирає очі від сліз.
"Моя мама з 17-го року. Десь в 70-х роках вперше розповіла, що до них прийшли додому та забрали все до останнього колоска місцеві керівники. Їх в сім'ї було 4. Материні дядьки і тітки попухли і померли з голоду, тому я тут. Хочу вшанувати пам'ять", - каже Володимир Конельський.
Під деревом на пагорбі сидить літня жінка з палицею у теплій жовтій хустині та намагається роздивитися, що відбувається біля музею. Обличчя ховає під шарфом.
"Приїхала з Кривого Рогу, щоб не забути, що таке Голодомор. Мої дідусі та бабуся, тітки та дядьки попухли з голоду та вмерли. Спеціально приїхали на цю подію з друзями пенсіонерами з Кривого Рогу. Вони пішли десь колоною, а я не можу стояти. Вони приїхали з колосками, а я свій віддала. Попросила, щоб положили їх за мене. Не всі признають Голодомор. Це треба пам'ятати. Я народилася в 1934 році. Про це розповідала мама, бабуся та сусіди. Багато людей повмирало, багатьох вивозили в Сибір. Люди з голоду вмирали по дорозі. Розказували навіть такі випадки, що матері дітей їли. Моя мати ховала в погрібах продукти. Варили лободу. Вкладали її в тряпочку і давали дітям, щоб смоктали. В мене в сім'ї було 3 дітей. Вдалося вижити, бо мама працювала при лікарні. Трошки давали їм їсти", - каже Галина Бекетова.
Поруч чути як в групі 5 чоловіків обговорюють Грушевського та політику більшовиків. Чоловік з довгими сивими вусами та в теплій шапці приїхав на лікування до дочки в Київ спеціально в ці дні. Хотів заодно потрапити на вшанування пам'яті жертв Голодомору.
"Моя мама 1923 року. Була старшою дитиною в сім'ї. В неї було три сестри. Їх бабуся Галя завжди була на колгоспній роботі. Коли йшла, то завжди казала моїй матері: "Поля, ти дивись, щоб сестричок не з'їли". По селі тоді їздила підвода і дядько Ванька збирав трупи та звозив їх до ями, щоб закопати. Потім не стало і його. Він вмер і його з'їли", - каже Микола Матіюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський про Голодомор: ніколи не забудемо і не пробачимо
Близько 15:30 прочитали молитву за померлих. Тоді Володимир Зеленський виголосив промову.
"Про це написано десятки книжок і знято не один фільм. Проте величезний об'єм фактів та доказів все одно не дає ані розуму, ані серцю відповіді на просте питання: "За що?". Згідно різних досліджень, від Голодомору 1932-1933 років померло від 4 до 8 мільйонів українців. Ці втрати співставні із втратами у Другій світовій війні", - сказав президент та оголосив хвилину мовчання.
Чоловіки поспіхом познімали шапки. Після цього президент разом із Оленою Зеленською поклали свічку та вінок до пам'ятника дівчинці з колосками. Зеленські вбрані в чорні костюми та довгі чорні пальта. Після них свічки поклали Віктор та Катерина Ющенко та представники всіх областей України у національних костюмах. Люди натовпами хлинули до музей, щоб запалити свічку та вшанувати пам'ять жертв Голодомору. Міністр культури 2014-2016 років Євгеній Нищук поклав вінок з колосками та горобиною до пам'ятника дівчинки.
"Як міністр я доклався до того, щоб поновилося будівництво другої черги музею Голодомору. Це святий обов'язок будь-якої людини, бо це мільйони безневинно убієнних українців, ненароджених і вбитих голодом дітей. Це одна з найбільших трагедій минулого століття і вона понесла за собою великі втрати українського народу. Той народ, який переніс цю трагедію та несе гідну шану, буде мати майбутнє. Разом з колегами я відзняв 19 інтерв'ю зі свідками Голодомору, яким за 90 років. Це неймовірні відчуття, коли вони розповідають деталі, які запали в дитячу душу. Одна 100-річна жінка, яка добре все пам'ятає, сказала фразу: "Я йшла, люди падали. Їх просто переступали і далі йшли". Мій рід за Збручем з Франківщини, то мій батько розповідав, що час від часу проривалися з великої України пухлі голодом люди. Їх забирали до сімей. Нищили Україну тільки тому, що були люди, які хотіли бути господарями на своїй землі. Цього тоталітарний режим не міг допустити", - каже Нищук.
Близько 17:00 люди починають розходитись. Швидкою ходою до метро поспішає священник в рясі з великим синім хрестом на шиї. Потирає від холоду руки.
"Особливо вшановувати потрібно тих, хто пішов з життя за таких складних обставин. Треба молитися за спасіння їх душі. Люди, що помирали мільйонами відходили не у стані миру, а помирали у муках. Ці люди не мали нагоди покаятися. Над ними молитви не читалися. Тому молитви саме за упокоєння їх душ особливо потрібні. Також це ще потрібно не тільки полеглим душам, але і живим, щоб люди бачили і розуміли до чого може призвести не звертання уваги на фундаментальні засади людського буття, а саме, коли люди байдужі і не протиставляються злу і дозволяють йому запанувати. По храмах служаться заупокійні літургії і по церквах вечірніх згадуватимуть про Голодомор. При запаленні свічки кожен дома буде читати молитву "Отче наш" та за упокій цих душ", - каже Олекса Петрів, служитель української греко-католицької церкви.
1 
1
Коментарі