Володимир Винниченко був "вічно молодою і соковитою людиною", яка не мала ніяких зайвих моральних упереджень і заборон для себе. Вони з дружиною Розалією Ліфшиць не просто декларували цю свободу, а так і жили. Про це розповідає письменниця Юлія Стахівська, аналізуючи щоденники самого Винниченка.
"У нас є образ Винниченка-політика, Винниченка-художника, Винниченка-письменника. Його щоденники поєднують всі його іпостасі. Вони показують його абсолютно живою людиною зі своїми дуже химерними звичками. Він, наприклад, називає свій член "Малюна" і пише йому листи. Винниченко був нудистом, власне, натюристом. У Франції, були цілі комуни натюристів, таких собі тодішніх хіппі. Багато з них були веганами чи фрукторіанцями.
Винниченко називав свій член "Малюна" і писав йому листи
Винниченко був "вічно молодою і соковитою людиною", яка не мала ніяких зайвих моральних упереджень і заборон для себе. Вони з дружиною Розалією Ліфшиць не просто декларували цю свободу, а так і жили. Поліамурність минулого століття. Але у цій чесності з собою Винниченко трохи й лякає. У нього є твір "Біла пантера і чорний ведмідь", де герой спостерігає як мерзне, гасне його син. Дитина помирає. Мені здається, така історія точно має стосунок до біографії автора: чи як реальна основа, чи як художнє осмислення, до загибелі дитини у самого Винниченка.
Винниченко гранично чесний. В сучасному світі такої чесності бракує. Люди не все розповідають а потім страждають і йдуть до психологів. А він це робив на сторінках щоденників.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Єдиний син Володимира Винниченка помер немовлям
Доводилося читати, що колись один видатний дослідник Володимир Кубійович мав фотографії голого Винниченко і його дружини. Він подумав: "Як це так – класик української літератури, і голий?". І він спалив ці фотографії. Я за те, щоб фотографії не палили, які б вони не були", - підсумовує Юлія Стахівська.
У щоденнику Володимира Винниченка є такі слова: "Кохання – це зойк крові, це безумний, непереможний голод тіла, це наказ вічності, яка не допускає опору собі… Любов приходить пізно, за коханням, після його оргій, після жадних криків і лютого, дикого шепоту жаги. Вона ходить тихо, безшумно, з уважним поглядом, загадковою посмішкою… Кохати можна одночасно двох, трьох, п'ятьох, скільки вистачить тіла і вогню. А любити одночасно можна тільки одного…".
Коментарі