Головна військова прокуратура реабілітувала Якова Агранова - сталінського ката, вбивцю Миколи Гумільова та організатора "Філософського пароплава", повідомляє "Новая газета".
Нащадок містечкових крамарів з Рогачевського повіту Могилевської губернії, який отримав 4-класну освіту, есер, своєчасно переметнувся до більшовиків, Агранов Яків Саулович (1893-1938) замолоду виділявся кмітливістю, нестримною фантазією і жвавістю у викладі своїх вигадок.
Працюючи у ВЧК, Агранов мав славу кращого фальсифікатора карального відомства.
Свої перші подвиги він здійснив у 1921 році, взявши спочатку активну участь у придушенні Кронштадтського заколоту і в репресіях проти повсталих, а потім створивши, згідно з положеннями класичної діалектики, з нічого щось - справу "Петроградської бойової організації" (або "справу Таганцева") . До формування "Петроградської бойової організації" Агранов дійшов у червні 1921 року, а через три місяці завершив своє так зване розслідування, поступово збільшивши число ув'язнених у в'язницях колишньої столиці на 833 людини. Президія Петроградської губернської ЧК 24 серпня винесла постанову про розстріл 61 арештованого у цій справі (у тому числі поета М. Гумільова), а 3 жовтня засудив до розстрілу ще 36 осіб.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Луганську побилися за Сталіна шматком сала
У наступні два роки Агранов, призначений особливим уповноваженим з найважливіших справах і начальником Особливого бюро у справах адміністративної висилки антирадянських елементів та інтелігенції, показав себе досить ініціативним виконавцем ленінської вимоги про вигнання російських інтелектуалів за межі радянської держави - веління вождя, яке втілилося в унікальній поліцейської операції, названій згодом "Філософським пароплавом". Відтоді Агранов старанно й захоплено винищував прихованих віровідступників і явних опозиціонерів, але справжньою його пристрастю було перманентне покарання інтелігенції, за що в 1927 році йому присвоїли орден Червоного Прапора.
Тим часом Агранов впевнено йшов, як нерідко говорили в ті роки, від перемоги до перемоги і в 1930 році сфабрикував "шкідницьку організацію" під назвою "Трудова селянська партія". У період масового голоду, який почався в країні, у справі "Трудової селянської партії" заарештували понад 1100 агрономів і економістів; Агранову ж в 1932 році вручили другий орден Червоного Прапора.
Вожді партії його високо цінували, тож Агранов зрештою досягнув постів заступника голови ОГПУ СРСР (20.02.1933), потім першого заступника наркома внутрішніх справ СРСР (10.07.1934) і отримав звання комісара державної безпеки 1-го рангу (26.11.1935), що відповідало військовому званню генерала армії. Однак спрацюватися з М. І. Єжовим, призначеним наркомом внутрішніх справ СРСР 26 вересня 1936, йому не вдалося.
Агранова взяли під варту 20 липня 1937, попередньо відправивши його на пару місяців покерувати управлінням НКВС Саратовської області. Невтомному фальсифікаторові, що залишив свій слід мало не в кожному великому політичному процесі з осені 1919-го по весну 1937 року, інкримінували за стандартом того часу - зраду Батьківщини, шпигунство, тероризм, а заодно підготовку вбивства С.М. Кірова. Розстріляли Агранова 1 серпня 1938.
За півстоліття, після ХХ з'їзду КПРС, незліченні жертви Агранова були реабілітовані. Однак йому в реабілітації відмовили спочатку в 1955 році (через "систематичні порушення соціалістичної законності"), потім у 2001 році. І ось нарешті 22 січня нинішнього, 2013 року Головна військова прокуратура визнала висунуті проти нього звинувачення недостовірними і Агранова реабілітувала, піднісши його тим самим до рівня загублених ним громадян, колись засуджених за аналогічними звинуваченнями. Про цю реабілітацію стало відомо зовсім недавно. Таким чином, один з відомих організаторів масових політичних репресій, фактично серійний вбивця, миттєво перетворився на невинно потерпілого, спадкоємцям якого треба б повернути його ордени та два знаки "Почесний працівник ВЧК-ГПУ", а також виплатити, напевно, грошову компенсацію.
Реабілітуючи Агранова, Головна військова прокуратура начебто відновлює потоптану справедливість, але, закриваючи очі на вчинені ним злочини, - створює явну невідповідність між його діяннями і відплатою за них, або, іншими словами, нову несправедливість, пише видання.
5 
1
Коментарі
55