"...г. Батурин стоит подле реки Семи. Под городом течет в реку Сем озеро Поповка. Около посаду, с трех сторон, к озеру сделан город, земляной вал; по обе стороны того валу огорожено дубовым бревеньем. В том земляном городе сделаны три вороты проезжие; Да в том же городе Батурине под озером, на горе сделан панский двор; около того двора сделана изо рву осыпь земляная, на тоя осыпи огорожено стоячим острогом дубовым бревеньем облым", - так описували Батурин у 1654 році. Тоді місто ще не було столицею Гетьманщини, а вже стрімко розвивалося. Змінювалася доля міста, і за нею змінювала вигляд його фортеця. Вона, наче дзеркало, показувала те, що відбувається в місті. Того ж року, яким датовано опис, фортеця згоріла. Та згодом усе сотенне містечко буквально перетворилося на фортецю і стало швидко рости. Переживши не одне лихоліття, зараз відбудована заново фортеця з окрасою-цитаделлю знову височіє над річкою Сейм, як і було колись.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як насправді виглядав Іван Мазепа?
Фортеця "розквітла" у часи, коли Батурин був центром Лівобережжя і столицею Гетьманщини з 1669 по 1708 рік. Спершу там три роки керував гетьман Дем'ян Многогрішний — любитель свободи і духовності. Саме він переніс сюди столицю із Гадяча. У Батурині будують перші адміністративні будівлі, а місцеві жителі радіють, що тепер їхні діти можуть навчатися на урядовців, а не пасти корів і свиней до кінця життя. За клопотанням Многогрішного, на тракті Київ-Москва відкривають першу поштову станцію на Лівобережжі. Та "занадто самостійницька" політика гетьмана не подобалася тогочасному уряду Московії. Гетьмана звинуватили у державній зраді, вивезли з міста, піддали тортурам і засудили на довічне ув'язнення.
За наступного гетьмана, Івана Самойловича, Батурин перетворюється у кам'яне містечко. Гетьман продовжив політику Многогрішного. За це теж довелося поплатитися - на довічне ув'язнення заслали і його.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польську фортецю на Дніпрі планують відновити до 2015 року
Наступним лави правління отримав Іван Мазепа. За його зусиль у Батурині діяло вже два заводи — кахляний і цегляний, а на річці Сейм активно діяло понад 30 млинів. Мазепа ввів жорсткі порядки і перебудував фортецю. Тепер при Батурині діяв власний хор та оркестр, який любив запрошувати у фортецю сам гетьман. Там він слухав, як батуринці грають і співають українських пісень. Ходив і на місцеві ярмарки, які тепер у місті проводили аж п'ять разів на рік. Жив Мазепа в заміській резиденції за два кілометри від міста, а у цитаделі проводив наради і приймав послів.
Площа всієї фортеці тоді сягала 26 гектарів. Біля неї проживала основна маса населення. Цитадель мала площу 100 на 130 метрів. З трьох боків фортецю захищали природні урвисті яри, а з боку міста викопали штучний рів. Його укріпили дубовими зрубами, який також змащували дьогтем, аби ворог не дістався фортеці. Власне оборонні конструкції фортеці батуринці будували з дерев'яно-земляних матеріалів. Перший ярус був земляним валом, до якого додавали дерев'яні зруби. Їх вкладали у шаховому порядку, а тоді засипали землею. Другим ярусом були дерев'яні стіни. Саме за ними, непомітно всередині, перебувало козацьке військо і важка артилерія, коли несподівано нападав ворог.
Потрапити на територію фортеці можна було лише через головну брамову вежу. Тоді вона мала і зараз має висоту 29 метрів. Також є південна та північна вежі. У їхніх стінах помітні великі квадратні отвори. Саме там козаки розміщували бійниці для гармат, а в менших — стрільниці для мушкетів та пістолетів, тогочасної зброї.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Після жорсткої влади Хмельницького почалася смута, і це не дивно - історик
На території фортеці розташовувалися скарбниця, гетьманський будинок. У 1700 році на кошти гетьмана Івана Мазепи там також звели церкву. Пізніше, під час розкопок, біля церкви археологи знайшли кладовище. А як відомо, ховали людей у ті часи саме біля святих місць. Також знайшли підземний хід довжиною в 46 метрів, який вів до заплави річки Сейм. Ці дві знахідки були докази того, що на цьому місці справді був храм. Заново відбудовували церкву львівські майстри. Зараз вона належить Київському патріархатові, богослужіння тут проводять на великі православні свята.
Вкотре зруйнували фортецю 1708 року, і знову за виною Московії. Та цього разу Батурин спіткало значно більше нещастя, ніж просто руйнування будівель. В ніч із 1 на 2 листопада московські драгуни вриваються у фортецю через вказаний їм зрадником Іваном Носом хід і перебивають усю охорону. Відкривають усі брами, через які у місто вриваються 20 тисяч вояків під проводом Меншикова. То була страшна ніч, а ще жахливішим став ранок. Увесь Батурин спалили вщент за лічені години. За даними різних дослідників, тоді у Батурині загинуло від 11 до 16 тисяч людей, половина з яких — мирні жителі.
3 
1
Коментарі
6