Голодомор був геноцидом українського народу. У 1932-1933 роках проблеми з продовольством були й в інших регіонах СРСР. Але тільки українцям забороняли виїжджати з республіки для пошуків продуктів. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів історик Володимир Сергійчук.
"Британський журналіст Гарет Джонс, потрапивши у Москву, хотів на власні очі побачити життя селян і спочатку подався до Самари. Люди йому жалілися на нестачу їжі. Але там дозволяли пересуватися. Вони могли їздити по хліб у Москву. З України забороняли виїжджати.
Так само з Кубані, де за переписом 1926 року українців нараховувалося 915 тис. - більше двох третин від усього населення. Відповідну постанову підписали Сталін та Молотов у січні 1933 року. Каральним органам доручалося арештовувати тих "селян України і Північного Кавказу, що пробралися на північ". Їх силою повертали додому. За місяць затримали майже 32 тисячі. Із них 3,5 тисячі засудили", - говорить дослідник.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Деякі погані риси українців виникли з Голодомору - історик розповів, як трагедія 30-х впливає на нас зараз
Не ізолювали й казахів у яких теж був голод.
"Вони їздили у Росію, де отримували допомогу і роботу. Понад 60 районів Західного Сибіру прийняли казахських біженців, вимушених покинути рідні місця. Ніяких постанов про насильницьке повернення їх додому в архівах не виявлено. Понад 60 районів Західного Сибіру прийняли казахів через "казахстанський голод". Наприкінці 1932 року 150 тисяч працювали на будівництві. А українців не пускали. Це головний момент у розумінні геноциду", - додає Сергійчук.
Нещодавно він знайшов цінні документи про прийом дітей до першого класу після Голодомору.
"Там вказаний вік – семирічні і старші. Взагалі мали приймати восьмирічних. Але таких дітей було мало і класи формувалися б неповноцінні. Потім я підняв дані про те, скільки дітей народилося в тих селах до Голодомору.
От школи теперішнього Погребищенського району Вінницької області. У Адамівці 1927 року народилося 68 дітей, 1935-го прийшло до першого класу 36, з них восьмирічок – 34. Андрушівська неповна середня школа – народилося 135 дітей, а прийшло 41. У Довгалівці за неповний рік народилося 80, а у школу пішло 32. Обозівська школа – народилося 57, а в перший клас привели 17, Паріївка: 37 – 18, Попівка: 42 -14. Я попрацював у 12 обласних архівах і такі ж втрати були по кожному регіону", - розказує історик.
Протягом 1931–1936 років у СРСР діяла організація Торгсин. Спочатку вона займалась торгівлею з іноземцями. Згодом у Торгсині почали вимінювати товари на дорогоцінності у звичайних людей. У часи Голодомору в Україні 1932–1933 років люди були змушені здавати до Торгсинів дорогоцінності, щоб отримати продукти.
У спогадах старожилів та працях істориків можна прочитати, що під час Голодомору люди несли цінні речі до "Торгсинів". Там обмінювали їх на харчі. Коли і з якою метою виникли ці заклади?
Назва "Торгсин" походить від "Всесоюзное объединение по торговле с иностранцами", - розповів Gazeta.ua історик Микола Горох. - Його історія починається у липні 1930-го у Москві. Радянському союзу критично не вистачало іноземної валюти та дорогоцінних металів для купівлі за кордоном сучасних технологій. Золотий запас Російської імперії та церковні коштовності швидко вичерпали себе. До того ж, у світі починається Велика депресія - економічна криза. На основні експортні товари - ліс, нафта і зерно починають падати ціни. Вирішують брати ресурси із середини країни. Державне політичне управління береться вишукувати коштовності у населення. Але просто вилучити їх виходить не завжди. Конфісковують лише цінності, які мають мистецьке значення.
Коментарі