"Усі зі списами та саморобними шаблями" - Іван Котляревський набирав добровольців для війни з Наполеоном

 

9 вересня 1769-го народився письменник Іван Котляревський. На життя він заробляв собі спочатку вчителюванням, а потім службою в армії.

Кадетом до Сіверського карабінерного полку він записується 1796-го. У чині штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні 1806-1812-х. За особливі військові заслуги нагороджений командуванням орденом святої Анни. За два роки від початку війни йде у відставку у чині капітана з мундиром - має право носити військову форму поза службою. 1810-го стає наглядачем полтавського будинку виховання дітей бідних дворян, але за 2 роки змушений згадати військові навички. Тоді Російська імперія стояла на порозі війни із Францією.

"Знищення Запорозької Січі доконало назавжди українську свободу і залишило невдоволення в цілому народові. Це треба використати, надіславши в Україну агентів під виглядом купців, які вміло б викликали незадоволення населення, нагадуючи йому про славетне минуле. Коли політика призведе до війни між Францією та Росією, повстання в Україні буде чинником перемоги", – пише військовий аташе Франції у Петербурзі Бургуєн до імператора французів Наполеона Бонапарта.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сьогодні відзначають 250-річчя з народження автора "Енеїди" Івана Котляревського

1812-го французькі війська йдуть на Російську імперію через білоруські землі.

"Якщо я захоплю Київ – візьму Росію за ноги, якщо займу Петербург – візьму її за голову, захопивши Москву – вцілю в серце", – говорив імператор.

Частина українських дворян підтримує французів, але більшість перейнялась опором. На прохання генерал-губернатора України Якова Лобанова-Ростовського Іван Котляревський береться за організацію 5-го козачого полку на Полтавщині.

 

"Люди хороші, старих немає та молодих небагато. Більшість вступають до полку із задоволенням і не вагаються. Усі зі списами та саморобними шаблями з кіс. Є з рушницями та пістолями, усі справні. Коні невеликі, але до служби готові. Одяг новий, але треба буде привести до єдиного ладу. Загалом прийнято 760 чоловіків, – звітує Іван Котляревський генерал-губернатору за 2 тижні. – Полк сформовано й прошу прислати для нього командира й відпустити мене. Я через бідність мою і через старість матері, підтримувати яку є моїм обов'язком, ніякої служби нести поза Полтавою не можу".

Отримує щиру подяку від міської влади за те, що його козаки кривд та утисків містянам не завдали, нічого не вкрали.

Полк вирушає у похід на північ через Орел на Калугу. Іван Котляревський залишається наглядачем полтавського будинку дітей бідних дворян. За віддану працю імператор Олександр I нагородив його званням майора, пенсією 500 рублів і діамантовим перснем із особистого кабінету.

Більше про Івана Котляревського читайте в журналі "Країна" за 5 вересня 2019 року.

×