Українські й білоруські області розмежували по-новому

4 грудня 1939 року президія Верховної Ради СРСР прийняла указ про розмежування областей між УРСР і БРСР, за яким Україна втратила етнічну Берестейщину.

Ще наприкінці XIX ст. в Берестейському повіті проживало близько 64,4% українців і 1,8% білорусів. У Кобринському повіті - 80% українців.

За часів революції території формально належали УНР та Українській Державі. Зі встановленням радянської влади 1939 року, мешканці краю заявили про бажання приєднатися до України. На той час існував український проєкт розмежування, створений секретарем ЦК КПУ Микитою Хрущовим.

"Передбачав передачу Україні територій з містами Берестя, Пружани, Столін, Лунинець, Пінськ, Кобринь, а також частини Біловезької пущі. Пояснювалося це економічними потребами України, якій не вистачало лісових масивів. Коли Сталін побачив його, то заявив: "Петлюры уже нет, Скоропадського - нет, Винниченка – нет, так кто же это рисовал?" - розповідав історик Ігор Лящук.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 1939 року окупанти скликали "народні збори"

Указом президії встановлювали лінію кордону між Волинською і Ровенською областями УРСР та Брестською і Пінською областями БРСР, із заходу на схід. За Україною залишалися поселення Мукошин, Борки, Гориничі, Городище, Смородськ, Жадень, Переброди, Дроздинь, Познань, Будки. Решта поселень, зокрема й Берестя, відійшли до Білорусі.

Після розмежування, українські організації краю зазнають переслідувань, а населення русифікації. У період нацистської окупації на землях утворять Берестейський і Пінський гебітскомісаріат райхскомісаріату Україна, дозволять відновити українські школи та товариства. Свою діяльність в краї розпочне УПА. Однак по завершенню війни, кордони залишать сталими, а українців майже повністю асимілюють.

×