6 грудня 1919-го воїни Української Народної Республіки під командуванням генерала Михайла Омеляновича-Павленка вирушили у Перший зимовий похід. Це був масштабний та успішний партизанський рейд тилами білогвардійської добровольчої та більшовицької червоної армій з метою збереження основи українського війська.
На кінець 1919 року Директорія УНР втратила контроль над Україною. Південь країни захопили монархісти-білогвардійці, які відмовились визнавати незалежну Україну та її народ. З півночі напирали "пролетарі" більшовики, із заходу поляки. Воїни, яких залишилось близько 10 тис, опинилися у "трикутнику смерті". Потерпали від епідемії тифу, нестачі медикаментів та амуніції. Державна скарбниця була підступно пограбована зрадником Омеляном Волохом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Військовий привласнив частину державної скарбниці
Попри ці події, українці не здалися. Головний отаман військ УНР Симон Петлюра досяг перемир'я із поляками та прагнув залучити їх на боротьбу із більшовиками. На військовій нараді у Новій Чорториї - тепер Житомирської області було остаточно вирішено здійснити боєздатними частинами армії УНР партизанський рейд тилами денікінців.
Воїни, з яких справді боєздатних було лише 2 тис, розуміли відчайдушність походу. Командир січових стрільців Євген Коновалець відмовився дати примусовий наказ, замість того розпустив стрільців і залишив добровільний вибір. Приєднались майже всі, навіть жінки, які записувались як сестри-жалібниці. Приєднались і військові капелани. Найбоєздатнішим і найстрашнішим ворогам був полк "Чорних Запорожців" під командуванням Петра Дяченка.
Після прориву прориву фронту, українців не сприймали як серйозних ворогів. Більшовики, зосереджені на війні з білогвардійцями, представляли їх населенню як "банди Петлюри". Тому партизанська мобільність та постійні реорганізації війська дали змогу налагодити широку агітаційну роботу. Воїни надрукували в Умані сотні тисяч листівок із поясненням хто вони і за що борються.
Це були відозви "До інтелігенції України", "Офіцерів, козакаків та солдатів Добровольчої армії" та "Селян". Підписав їх власноруч командир та заступник Омеляновича-Павленка Юрко Тютюнник. Українцям пояснювали, що "на полях іде боротьба за самовизначення народів". Воїни наголошували, що Україна, як Держава, може бути тільки демократичною, і вона такою і буде. Звинувачували білих у тому, що ті хотіли створити "єдиную неділимую Россію" за допомогою цілого світу, а створили фікцію перемоги над українським народом. Селянам же розповідали про розстріл більшовиками народних представників – членів Центральної Ради і як пішли війною на Україну. Закінчили відозву кличем "Нехай живе Вільна Селянська Українська Народня Республіка!"
Українці надавали воїнам прихисток, зі зброєю приєднувалися до їх лав. Воїни налагодили повстанський штаб та прагнули підняти Велике Всеукраїнське повстання. Врешті, коли червоні розгромили білих, воїни перейшли у запілля і більшовиків.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали унікальні фото найбільшої військової операції
"Населення вже знало хто ми і за що боремося, тілько російська чорносотенна публіка згадувала добровольців і пророчествовала про майбутність слави українського козака і запевняла що Деникін тепер буде вкупі з вами працювати, бо вже є певна чутка, що Україна визнана Самостійною. Страшенно ображало публіку цю коли говорили — "Єдіная" (Росія) лопнула с треском", - згадував підполковник армії УНР Олександр Доценко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни змінили ставлення до українського уряду
Українські воїни пройшли запіллям ворогів близько 2,5 тис км. - Житомирською, Київською, Черкаською, Кіровоградською, Миколаївською, Одеською, Вінницькою областями, перебували й на Полтавщині де заважали більшовикам грабувати селянське зерно. Провели понад 50 успішних боїв та повернулись з походу майже повному складі та при повнім арсеналі, який здобули у бою за Вознесенськ. Хоча не обійшлося і без важких втрат - українці повністю втратили III Залізну дивізію. За 5 місяців - 6 травня збережена армія УНР вже йшла на з'єднання з українсько-польськими військами.
Зимовий Похід досяг грандіозного успіху - населення знало, що уряд його не кинув і готується до визволення країни. Діяльність воїнів прискорила поразку білогвардійців. Також Рейд створив і залишив назавжди традиції української збройної боротьби в запіллі ворога, традиції, що пізніше воскресли у боротьбі Української Повстанської Армії.
У ніч з 21 на 22 квітня 1920 року у Варшаві міністр закордонних справ Української Народної Республіки (УНР) Андрій Лівицький та віце-міністр закордонних справ Польщі Ян Домбровський підписали Угоду про співпрацю обох урядів.
Політичні й військові конвенції договору розробляли таємно від уряду УНР й польського сейму. Згідно з ними, в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла.
1 
1
Коментарі