6 червня 1768 року козацький загін Максима Залізняка вирушив з Холодного Яру під Чигирином у похід проти поляків - в Україні почалось повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Воно супроводжувались масовою різаниною євреїв, католиків та уніатів і було придушене через місяць російськими військами. Очолив це повстання запорожець Максим Залізняк, а його найближчим сподвижником став сотник уманської надвірної міліції Іван Гонта.
У 1768 р. польський король Станіслав Понятовський видав указ про зрівняння у правах католиків і православних. Звісно, польські шляхтичі не погодилися з такою трактовкою і згодом утворили Барську конфедерацію. Конфедерати розпочали грабувати і катувати українців, нищити православні монастирі і т.п. Боротися з ними прибули війська з Російської імперії. В свою чергу, українці зрозуміли боротьбу російських солдатів із шляхтичами як заклик до нищівної війни проти поляків. У квітні 1768 р. запорізький козак Максим Залізняк в урочищі Холодний Яр біля Чигирина зібрав загін повстанців і вже в червні вирушив у похід. Їм швидко вдавалося завойовувати нові міста і нарощувати власні сили. Біля Умані до них приєднався загін Івана Гонти, який спочатку виступав на польській стороні. У липні гайдамаки налічували вже 30 загонів і ладні були виступити і на Лівобережжі. У такій ситуації росіяни та поляки вирішили об'єднати свої зусилля вже в боротьбі проти українців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історичні роздуми:На коні чи під конем?
У липні вони зрадницьки захопили ватажків повстання, але остаточно придушити козаків вдалося тільки навесні 1769 р. І хоча в результаті українці програли, у вітчизняній історії повстання відіграло дуже важливу роль. Перш за все, воно прискорило знищення феодально¬-кріпосницького ладу і визволення Правобережжя з-під гніту Речі Посполитої. А, по-друге, ця боротьба значним чином вплинула і на формування національної свідомості українців.
Каральні війська Речі Посполитої жорстоко розправлялися з повстанцями. Гайдамаків тисячами вішали, відтинали їм голови, садили на палі. Із 336 справ, реєстр яких зберігається, 151 відрубано голови, 57 повішено, 9 четвертовано, одного — українського шляхтича Чоповського, що був помічником полковника Неживого, — посаджено на палю. Після сильних тортур у с. Сербах, Іван Гонта був страчений. Залізняка та інших учасників повстання судила Київська губернаторська канцелярія. Вони були засуджені до тілесного покарання (удари нагаєм, виривання ніздрів, випалення тавра на чолі й щоках) і заслання на досмертну каторгу в Сибір до Нерчинська.
4 
35413
Коментарі