Львівська обсерваторія Львівського національного університету імені Івана Франка заснована у 1771 році, і є першою та найповажнішою на території України й однією з найдавніших у Європі. Тут досі ведуть наукові спостереження за сонцем та зірками. Щороку у жовтні тут проводять дні відкритих дверей для усіх охочих поспостерігати за зоряним небом.
Перші документально підтверджені астрономічні спостереження у Львові датовані серединою XVIII століття. Проводив їх покровитель єзуїтського колегіуму львівський архієпископ Вацлав Єронім Сєраковський. У технічних аспектах йому допомагав отець Домінік Лисогорський. Відомо також, що він у 1764 році у маєтку В. Сєраковського в Оброшино (передмістя Львова) спостерігав затемнення Сонця за допомогою астрономічного годинника, квадранта із зоровою трубою та мікрометром, а також телескопа Ньютона. Саме спостереження ксьондза Лисогорського згадуються у протоколах Паризької Академії та у Віденських астрономічних ефемеридах, тобто науковий рівень їхній був високий. Очевидно Церква, розуміючи важливість спостережень за зоряним небом, довіряла це робити лише ревним поборникам віри, якими були єзуїти.
Першу згадку про будівництво обсерваторії є у архівній збірці витягів із львівських міських актових книг про діяльність ордену єзуїтів у Львові : "Року 1771, дня 27 квітня, Єзуїтський колегіум, бажаючи збудувати у Львові астрономічну обсерваторію, домагався від міста дозволу на зруйнування старої хвіртки, замість якої коштом колегіума збудувати нову разом із астрономічною обсерваторією, на що місто Львів, з долученням королівської згоди, дало дозвіл, додавши таку умову, щоб коли ця обсерваторія згодом не буде необхідною для використання з навчальною метою, повернути її місту".
Додатково місто давало на виконання робіт чотири тижні, вимагало також від єзуїтів облаштувати прилеглу територію, самим розробити проект, і розмістити на хвіртці герби міста. Цей факт підтверджує інший архівний документ, фотокопія латиномовного рукопису Вєлєвіча "Історія Львівської колегії єзуїтів", де зазначено: "15 травня 1771 року превелебний канонік Мошинський отримав від превелебного отця Домініка Зельонки посаду управителя Колегіуму. Всередині травня Колегіум збудував астрономічну обсерваторію на міському ґрунті, перед тим уклавши з містом належну угоду, а також склавши відповідні обопільні умови. На стіни тієї будови отець Себастіян Сєраковський ордену єзуїтів за згоди настоятелів перший вніс 10 тисяч польських золотих. Решту видатків Колегіум взяв на себе".
З приєднанням Галичини до Австрії астрономічна обсерваторія отримала завдання від австрійського уряду провести геодезичну зйомку Галичини і Лодомирії. Керував роботами Юзеф Лісґаніґ, а асистував йому молодий вчений, австрійський інженер Франц Ксавер фон Цах. Після реформи Львівського університету австрійським урядом, астрономія протягом довгого часу була розділом фізики.
Будівля обсерваторії вижила під час знесення міських мурів Львова у 1777 році. У 1784 році Університет знову реформували, утворився практично повністю німецький університет імені Франца-Йозефа ІІ. У фундаційному дипломі цього університету обсерваторія вже не згадується.
У зв'язку із відкриттям кафедри астрономії у 1900 р. в університеті був створений астрономічний інститут. Доктор Марцін Ернст започаткував регулярні астрономічні спостереження, спостереження планет і комет, зенітні спостереження зір для визначення широти методом Талькота, спостереження затемнень, покриття зір Місяцем, змінних зір, метеорів, нових зір, проходження Меркурія по диску Сонця, тощо.
В університетському корпусі на вул. Длугоша, 8 (тепер вул. Кирила і Мефодія, 8) для астрономічного інституту було надано приміщення для обсерваторії із майданчиком для спостережень. В 1932 р. на цю посаду декана призначено доктора Еуґеніуша Рибку, який відновив набір студентів, які слухали курси астрономії, розширив штат, наукову тематику та інструментарій обсерваторії, розпочав спостереження змінних зір різних типів і роботи в галузі зоряної фотометрії. У тому ж році астрономічна обсерваторія отримала новий статус і назву Астрономічний інститут.
У вересні 1945 року після війни всі працівники польського походження виїхали до Польщі. Штат обсерваторії поповнюється за рахунок переїзду до Львова вчених з інших астрономічних закладів СРСР, розширюється тематика наукових досліджень: фізика Сонця, сонячна активність та сонячно-земні зв'язки, небесна механіка, фізика зір, міжзоряного середовища та релятивістська астрофізика. У 1940 р. Астрорадою АН СРСР було прийняте рішення про будівництво заміської бази спостережень Львівської астрономічної обсерваторі в смт. Брюховичі.
З 1988 р. розпочата локація супутників лазерним віддалеміром ЛД-2 та його модернізація з метою підвищення надійності, точності та швидкості обробки спостережень. У 1992 році Міністерство освіти прийняло рішення про створення мережі пунктів лазерно-локаційних комплексів четвертого покоління. Розпочаті нові напрямки: з початку 70-х років проводяться дослідження зоряних скупчень за допомогою методів статистичного моделювання та багатомірного статистичного аналізу, а з кінця 80-х - теоретичні роботи з проблеми походження галактик та великомасштабної структури Всесвіту. В обсерваторії створено вертикальний сонячний телескоп разом із дифракційним спектрографом подвійного відбивання, виготовлено ряд багатоканальних супутникових фотометрів.
Сучасними напрямками досліджень у Астрономічній обсерваторії ЛНУ ім.І.Франка є фізика Сонця, започаткована Володимиром Степановим, фізика зір і галактик, започаткована Еуґеніушем Рибкою і продовжена Ярославом Капком, а на початку уже ХХІ століття розпочато дослідження у сфері релятивістської астрофізики та космології.
2 
1
Коментарі
8