Судовий процес над спеціалістами вугільної промисловості Донбасу розпочався в СРСР 18 травня 1928 року. В історію увійшов під назвою "Шахтинська справа", від міста Шахти - нині Ростовської області.
Її сфабрикували в ОДПУ з відома компартії. Початку сприяли масові маніфестації місцевих шахтарів із вимогами покращення умов праці та підвищення заробітніх плат. Після арештів на лаві підсудних у московському Будинку союзів опинилися 53 спеціаліста, серед яких керівники "Донвугілля", головні інженери та навіть іноземці. Усіх звинуватили в участі у "контрреволюційній організації", що прагнула зірвати індустріалізацію СРСР шляхом масового саботажу. Інженери ніби топили шахти, псували устаткування, знижували якість продукції, виводили з ладу електростанції, надмірно витрачали кошти тощо.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сфабрикована справа Спілки визволення України нараховувала 237 томів
Слідство встановило, що "шкідники" мали зв'язки з колишніми російськими промисловцями-емігрантами, які були прихильними до білогвардійців, а також із німцями та поляками. Антирадянські завдання та близько 700 тис. рублів на їхню реалізацію наче отримали 1920 року, після так званого звільнення Донбасу Червоною Армією.
Попри відсутність чітких доказів, вирок по справі оголосили 5 липня 1928-го. У суді вирішили, що ознаки шкідництва не є обов'язковими для його виявлення, адже існує "приховане" або "тонке" шкідництво. В результаті 11 чоловік засудили до розстрілу, решта отримали різні терміни ув'язнення, а німців узагалі звільнили. Діяльність винних була визнана наслідком "підривної роботи міжнародної буржуазії проти СРСР".
Показовий процес сприяв владі. Він допоміг послабити довіру до "буржуазних фахівців" та замаскував цілковиту неефективність радянської економіки. Справа дала початок усім наступним сфабрикованим у СРСР та зокрема в Україні судовим процесам.
"Шахтинці" сидять тепер в усіх галузях нашої промисловості, - казав Йосип Сталін. - Багато хто з них виловлений, але ще далеко не всі. А шкідництво буржуазної інтелігенції є однією із найнебезпечніших форм опору соціалізму, що розвивається. Шкідництво тим більше небезпечне, що пов'язане з міжнародним капіталом".
7 лютого 1929 року в Харкові на засіданні Президії ВУЦКВ обговорено питання про переселення українців до Росії. Станом на 1928-й було заплановано переселяти мешканців з України до Сибіру – 24,6 тис., на Далекий Схід – 24 тис., Поволжя – 27 тис. та в низку інших регіонів. Плани були провалені, бо на засіданні наголошено на необхідності активізації переселенської справи.
Тим часом на територію України переселяли росіян.
Коментарі