У давні часи Зелені свята в Україні тривали щонайменше шість днів. Три останні дні Зеленого Тижня перед Трійцею та три перші дні Троїцького Тижня по Трійці. Сучасний ритм життя удвічі скоротив цей період до суботи, неділі та понеділка.
Християни прикрашають на Трійцю будинки і храми зеленими гілочками та квітами.
У Зелену суботу напередодні Трійці, що називалася клечаною, хату, подвір'я та господарські будівлі прикрашали клечанням. Зелені гілки дерев встромляють у стріху й на воротах, біля вікон і за ікони. Домівку майорили букетиками із чебрецю, м'яти, любистка, полину, материнки та гілок берези, липи, клена, явора. Долівку встеляли запашними травами. Татарське зілля - лепеху або аїр, кожеш старається мати цього дня в оселі. Якщо за клечанням доводилося йти у ліс чи діброву, десь далеко, то йшли разом із села цілими гуртами. Такі походи оберталися на веселу забаву. Люди, несучи цілі оберемки зелені, співали, вигукували і навіть танцювали.
Клечанням прикрашали й обори, стайні, хліви, комори, клуні, пасіки. На думку наших пращурів, у деревах оселялися душі померлих дідів-прадідів. Особливо, Дід-Ладо – добрий дух предків-опікунів роду. Вірили, що він разом із гіллям-клечанням приходив до господи.
У Зелену суботу здавна існує звичай поминати тих, хто згинув без вісті десь на далеких дорогах, у чужих краях – козаків. Пізніше поминати стали й вояків-героїв, що гинули в боротьбі за Україну.
У неділю на Трійцю в Україні зберігся звичай вшановувати пам'ять померлих. За дохристиянським віруванням, на Зелені свята мерці вдруге після Великодня виходять на світ. Тому на Зелені свята, як і після Великодня, провідують померлих родичів, могили яких клечають зіллям. У ці Поминальні дні на кладовищах влаштовують панахиди зі священиками та поминальні трапези.
2 
1
Коментарі