2 жовтня 1980 року суд оголосив вирок українському поету Василю Стусу.

Кримінальну справу порушили 13 травня 1980-го, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосували через 2 дні.

Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження "з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що нехтує радянський державний і суспільний лад". Інкримінували написання листів Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук'яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену "Міжнародної амністії" Кристині Бремер, лист до президії Спілки письменників України, віршів "Безпашпортний закріпачений", "Існує тільки дві форми", "Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою", "Колеса глухо стукотять".

24 вересня 1980-го у справу вступив адвокат Віктор Медведчук, на підставі ордера №058310, виданого Шевченківською юридичною консультацією Київської міської колегії адвокатів. Він написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним Василем Стусом "для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде".

Василь Стус відмовився від призначеного йому адвоката Віктора Медведчука.

"Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката", - згадував письменник Євген Сверстюк.

О 10:00 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській. Процес відбувався в закритому режимі. На засідання не допустили дружину Василя Стуса Валентину Попелюх.

Власний захист Стус здійснював самостійно. Він заявив відвід всьому складу суду, розпочавши його словами "Любий склад суду..." Посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно. Заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі - "представникам комісії з прав людини ООН", "представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія".

Прокурор попросив відхилити клопотання щодо залучення адвоката з міжнародної правової організації, мотивуючи це тим, що така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо "підсудний не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе повною мірою захистити".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поета кинули в карцер за читання книжки

Віктор Медведчук з прокурором погодився, відмовляючи Василеві Стусу в праві на захист міжнародними правниками: "В першій частині я згоден з прокурором. А стосовно моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду".

На останньому засіданні Василя Стуса вивели із зали суду і вирок зачитали без нього.

"Адвокат у промові сказав, що всі злочини Стуса заслуговують на покарання, але він просить звернути увагу на те, що Стус, працюючи 1979-1980 років у Києві, виконував норму. Крім того, він переніс тяжку операцію на шлунку. Після промови адвоката засідання суду було перервано. 2 жовтня засідання почалося прямо з читання вироку", - писав дисидентський журнал "Хроника текущих событий".

Засудили до 10 років примусових робіт і 5 років заслання. Відправили до табору ВС-389/36-1 в селищі Кучино - тепер Чусовський район Пермського краю в Росії. Там він загинув 1985-го.

×