3 червня 1918 року гетьман Української держави Павло Скоропадський видав наказ про початок формування Сердюцької дивізії. Її створювали на зразок гвардійських полків Російської імперії.
Рішення про формування власних військ Павло Скоропадський та його радники ухвалили одразу по приходу до влади. Більшість формувань Центральної Ради розформували, а командир січових стрільців Євген Коновалець відмовився переходити на бік гетьмана. Незадовго після того відбувся З'їзд хліборобів, на якому заможні селяни запропонували гетьману створити власний охоронний загін, набраний з їхніх дітей. Скоропадський отримав на це дозвіл від німецького командування. Набір до військ почали 24 липня 1918 року.
Назву "Сердюцька дивізія" обрали не випадково. 1708-го чотири сердюцькі полки гетьмана Івана Мазепи боронили Батурин від московських військ Петра I та майже всі загинули. Так прагнули віддати їм шану.
До нової дивізії набирали добровольців 18-25 років та призовників 1899 року народження. Командиром призначили генерал-хорунжого Віктора Клименка, якого за Центральної Ради призначали начальником Подільського корпусу Армії УНР, але на місце дислокації військ він не прибув.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Здійснили замах на колишнього голову Центральної Ради
Вже у жовтні 1918-го Сердюцька дивізія нараховувала 5 тис. бійців. Мала в розпорядженні 246 возів, 1,5 тис. коней, 11 мотоциклів, два легкові та вантажні автомобілі. У мирний час участі в боях вояки не брали. Однак німецьке командування залучало їх до придушення антигетьманських та антинімецьких виступів.
Уже в листопаді 1918 року почалося антигетьманське повстання під проводом Директорії УНР. Тоді на її бік перейшли майже всі військові частини, а головними силами стали січові стрільці. Сердюцька дивізія, офіцерські дружини та Державна варта залишились єдиними, які зберегли лояльність гетьману. Брали участь в усіх вирішальних боях та зазнали поразок від досвіченіших січовиків. Врешті частина сердюків перейшла на їх бік, а частина дезертирувала.
З утвердження влади Директорії сердюцькі полки перейшли на її службу. З них сформували Третій і Четвертий Січові полки.
20 березня 1918 року розпочалося формування Окремого корпусу кордонної охорони УНР. Формування вважається попередником Державної прикордонної служби України.
Його створення стало актуальним через фактичне проголошення незалежності та успішний наступ українсько-німецьких військ з метою визволення країни від більшовиків та витіснення їх за межі України. Політики планували встановити кордон із більшовицькою Росією шляхом переговорів.
Питання організації прикордонної варти зачепила Рада народних міністрів УНР на засіданні 7 березня 1918-го. Цю справу доручили міністерствам військових, внутрішніх справ і фінансів. Із завданням впорались швидко.
5 
1
Коментарі