понеділок, 20 травня 2013 16:53

"Сонячний компас" вікінгів, імовірно, не був компасом

Автор: Фото: compulenta.computerra.ru
  Дерев'яний фрагмент приладу, знайдений в Аллуітсуп Паа (Гренландія) в 1948 році
Дерев'яний фрагмент приладу, знайдений в Аллуітсуп Паа (Гренландія) в 1948 році

Сонячний компас вікінгів, ймовірно, не був компасом. Хоча нова гіпотеза і спирається на артефакт, знайдений 65 років тому, подібне трактування його функціонального призначення досі не висловлювалося.

Не всім народам однаково щастило з умовами для навігації у відкритому морі. Полінезійці, наприклад, круглий рік могли використовувати для цієї мети Полярну зірку. А ось ті, хто жив за Північним полярним колом, були в іншій ситуації: у найбільш сприятливий для морських подорожей період там панують білі ночі, а то і полярний день. Можна пробувати орієнтуватися за Сонцем, але дощі або просто хмарність роблять таке заняття (та ще й без хороших хронометрів) скоріше видом спорту, ніж ефективним методом визначення положення в просторі.

У 1948 році в Гренландії в руїнах, що датуються 1200 роком, був знайдений фрагмент дерев'яного диска з насічками на ньому. Якби диск був повним, то насічок було б 32, що відповідає румбу - одній з тридцяти двох розміток на сучасному компасі. Було висунуто припущення, що в отвір у центрі диска вставляли вісь з чимось на зразок стрілки сонячного годинника (варіант гномона), і це дозволяло визначати сторони світу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Британії знайшли найбільше поховання вікінгів (ФОТО)

Крім того, з письмових джерел було відомо про прилад, яким нібито послуговувався король Норвегії Олаф II Харальдссон (найстаріша "Сага про Олафа Святого", здебільшого втрачена на сьогодні). Нібито якийсь камінь опускали у воду в бочці, в якій він плавав. Якщо він потрапляв у промені Сонця - спостерігалося світіння, що дозволяло, за переконанням сагописця, навіть в туман або дощ визначити, з якого боку знаходилося Сонце.

Сучасні дослідники приписують властивості "сонячного каменю" вікінгів й ісландському шпату з його подвійним променезаломлення, і кордиериту, і ще багато чому. Реконструкція визначення знахоження Сонця в арктичних умовах дійсно показала, що ісландський шпат дозволяє отримати точність в один градус.

Однак питання залишалися. Будь-які зусилля реконструкторів в цьому сенсі не можуть бути цілком успішними: Тур Хейєрдал, скажімо, змайстрував "прилад", що дозволяє непогано визначати широту за допомогою однієї Полярної зірки і пари деревинок, але це зовсім не означає, що подібні пристрої існували в старовину.

Автор: Фото: compulenta.computerra.ru
  Реконструкція навігаційного пристрою, що був комбінацією сонячного компаса і дошки з вимірювання сонячної тіні. Лінії гномона використовувалися для нижнього прямокутного гномона (у центрі), допомагаючи йому виявити момент місцевого полудня. Серія 17 насічок на, імовірно, північній стороні слугувала для читання довжини полуденної тіні другого високого гномона в центрі приладу
Реконструкція навігаційного пристрою, що був комбінацією сонячного компаса і дошки з вимірювання сонячної тіні. Лінії гномона використовувалися для нижнього прямокутного гномона (у центрі), допомагаючи йому виявити момент місцевого полудня. Серія 17 насічок на, імовірно, північній стороні слугувала для читання довжини полуденної тіні другого високого гномона в центрі приладу

Дослідники на чолі з Бернатом Балашем (Bal?zs Bern?th) з Будапештського університету (Угорщина) пропонують альтернативну версію основ навігації вікінгів. У їхній інтерпретації знахідка 1948 року - зовсім не версія сонячного компаса. Справа в тому, що дві основні насічки на гренландськоу дерев'яному диску не доходять до його краю: вони, навпаки, обриваються. Якщо цей прилад був гномоном, елементом сонячного годинника або компаса, то визначити по ньому сторони світу після полудня навряд чи можливо. Та й лінії імовірного гномона були злегка неправильними, що послало б мореплавців, які намагаються використовувати такий інструмент, зовсім не туди, куди вони хотіли потрапити.

Угорці вважають, що насправді гренландський прилад мав два гномони. Перший, більш короткий і широкий гномон, що використовувався в комбінації з лініями, дозволяв визначати місцевий полудень. Другий, більш високий і вузький (а також більш точний), дозволяв з'ясувати широту, чому допомагали зубчасті насічки в уцілілій північній частині дошки. Якщо це так, то всі ті деталі, які раніше сприймалися як неточності при виготовленні, практично не були такими: перед нами не сонячний компас, а "сонячна дошка", причому досить досконала. Справді, лінії для гномона були потрібні тільки при визначенні місцевого полудня - а значить, їхня подальша "неточність" нікого не цікавила.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині археологи знайшли поховання конунга вікінгів

До слова, хоча рівень складності такого проділу вищий, ніж у звичайного компаса, нічого принципово неможливого в його створенні в ту пору не було. Настільки ж нетривіальний Horologium nocturnum з'явився не пізніше 12 століття, а іноді в якості дати його винаходу називають і дев'яте сторіччя.

Дещо складнішим питанням є те, що сонячний годинник у вікінгів (так гренландську знахідку тлумачили раніше) - це одне, а прилад для визначення широти у відкритому морі - щось зовсім інше. Нагадаємо, що після вікінгів вперше широту на морі по Полярній зірці визначив португалець Дієго Гомиш під час плавання до узбережжя Гвінеї 1462 року, а таке ж досягнення з використанням одного Сонця (вікінги плавали влітку, коли спостерігати Полярну зірку було непросто через білі ночі) португальці освоїли лише до часу подорожі Колумба. Виходить, скандинави їх спочатку випередили в цьому на сотні років, а потім надовго забули про свої навички.

Більше того, в культурі вікінгів, не найбільш розвиненою на тлі тодішньої Європи, немає нічого такого, що ми могли б співставити з настільки глибоким розумінням взаємозв'язку положення Сонця і широти, на якій перебуває спостерігач. По суті, перед нами щось на кшталт "астролябії без астролябії", притому що запідозрити скандинавів ранніх Середніх віків у хорошому знайомстві з давньогрецькими текстами доволі складно. Як вважають дослідники, вікінги могли почерпнути подібного роду знання з інших культур, з якими вони контактували, - наприклад, під час несення військової служби окремими уродженцями Скандинавії у Візантії.

Звіт про дослідження опублікований в журналі Proceedings of The Royal Society A.

Зараз ви читаєте новину «"Сонячний компас" вікінгів, імовірно, не був компасом». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути