Українського дисидента Зоряна Попадюка у 1973 році арештувала радянська влада за розповсюдження листівок проти заборони святкування Шевченківських днів у Львові.
Покарання отримав сім років позбавлення волі та п'ять років заслання у Мордовії. Про враження від таборів він розповів Gazeta.ua
"Я усвідомлював, що відбувається і що може бути, тому що вдома контактував із тими, хто повертався з заслання. Найбільшим сюрпризом були старі воїни УПА, які просиділи по 20-25 років. Уважно ставились до мене, щоб я не був голодним і не мав побутових проблем. Опікали дуже сильно і вчили табірних премудростей, щоб нікуди не лізти, не починати першим конфлікт з адміністрацією", - розповідає Зорян Попадюк.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Їли воду з гнилою капустою" - як українці виживали в концтаборах СРСР
За його словами, найголовніше у таборі - це можливість бути з цікавими людьми.
"Вразило, що наші старі упівці, які пробули довго в ув'язненні і далеко від батьківщини, знали про все, що тут робиться: поезія, літературний процес, підпільні організації. Ми мали місце, де могли попити чай і зійтись поговорити - актовий, чи спортивний зал. Святкування тривало пів години. Начальство мусило приходити і реагувати, розганяли нас".
Повне інтерв'ю з Зоряном Попадюком читайте в журналі "Країна" від 20 травня.
Наприкінці війни у 1944-1945 роках активізувалась боротьба Української повстанської армії. Добровольці гуртувались і переховувались у лісах. Зиновій Сердюк із села Гаї Шевченківські біля Тернополя приєднався до сотні УПА "Бурлаки", яка діяла у місцевих лісах. Отримав псевдо "Гроза". Після арешту старшої сестри за співпрацю з повстанцями, іншого виходу для себе не бачив.
3 
1
Коментарі