Наприкінці війни у 1944-1945 роках активізувалась боротьба Української повстанської армії. Добровольці гуртувались і переховувались у лісах.

Зиновій Сердюк із села Гаї Шевченківські біля Тернополя приєднався до сотні УПА "Бурлаки", яка діяла у місцевих лісах. Отримав псевдо "Гроза".

За його словами, після арешту старшої сестри за співпрацю з повстанцями, іншого виходу для себе не бачив. Очевидець розповів, чим займалися упівці.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Їли воду з гнилою капустою" - як українці виживали в концтаборах СРСР

"Жили в лісі у криївці. Наша сотня не проводила зачіпних боїв, ми лише оборонялися, тому мені не вдалось взяти участі у жодному бою. Активна наступальна операція відбувалась у Карпатах і на Волині. На наших теренах повстанці зберігали сили і набирались нових для боротьби. Думали, що вона буде, коли дійде до зіткнення більшовиків із західним світом", - каже.

Каральні загони повстанці називали "червона мітла".

"Німеччина капітулювала і батальйони каральних загонів оточили наші села. Ми відступили в сусіднє село під час облави. За кілька днів повернулись. Хлопці зі спраги зайшли у перше подвір'я, попросили води. Натрапили на донощика, який сів на коня і швидко повідомив про нас у штаб карального загону. Тоді усіх й затримали".

Повне інтерв'ю з Зиновієм Сердюком читайте в журналі "Країна" від 13 травня.

×