Важливість створення історичних медіаархівів важко переоцінити, адже фотографії, плівки й записи, що руйнуються з часом, після оцифрування набувають якщо не вічності, то хоча б значно продовжують життя . А що найголовніше – стають доступними для широкого загалу в будь-якій точці світу, до якої досягає інтернет. Пише Media Sapiens.
Зверніть увагу на колекцію усних історій міста Сідней, якщо вам цікаво, як складається релігійна або культурна мапа міста, почути історії та спогади як від пересічних сіднейців, так і від фахівців із мистецтв, екології та історії. Рубрика Shelter буде особливо цікавою для урбаністів, адже крізь інтерв'ю стає зрозумілим, як роками змінювалася забудова Сіднея і як це впливало на ідентичності жителів міста. Рубрика Shared Terrain зачіпає інше важливе питання – екології міста й того, як корелюються природнє та забудоване середовища.
Як виглядала Велика депресія? Фотоархів Photogrammar репрезентує життя американців під час 1935–1945 років. Ця численна колекція, зібрана дослідниками Єльського університету, цікава не лише наповненням, а й формою – зручні інтерактивні візуалізації допоможуть зорієнтуватися в 170 тисячах знімків.
Але архів, у який і справді можна поринути зранку і випливти тільки під вечір, – це оцифрований вміст Нью-Йоркської публічної бібліотеки. Об'єми інформації вражають: тут потрібен гід, як у справжньому музеї. Проте розробники полегшують роботу за допомогою візуалізацій, що самі по собі схожі на витвори мистецтва. Наприклад, так виглядає збірка оцифрованих документів бібліотеки, починаючи з XI ст.
Всі документи збережено у високій якості, тому вони зручні для роботи фахівців. Щоб не загубитися, на головній сторінці вже запропоновано цікаві збірки, серед інших – спеціальна колекція для дизайнерів або добірка фотографій та документів про історію ЛГБТ-руху. Розробники сайту ламають стереотип про те, що бібліотека – це не весело, коли створюють гру Mansion Maniac, завдяки якій ви можете дослідити архітектурні плани старовинних будівель.
Національний аудіовізуальний інститут Польщі створив оцифрований архів, що спеціалізується на мистецтві, в ньому зібрано більше шести тисяч відео. Особливо цікавими для дослідників візуальної культури будуть збірки записів театральних вистав, а також задокументовані акції сучасного мистецтва. До того ж Інститут ініціював створення проекту Three composers, що має на меті популяризацію творів визначних польських композиторів, до того ж та можна дізнатися більше про історію польської музики завдяки зручному таймлайну.
Для дослідників українського фольклору і просто любителів народної пісні існує архів українського фольклору, що має зручну рубрикацію за географією й тематикою творів. На сайті можна послухати живе виконання весільних та обрядових пісень із різних частин України.
Та найбільш масштабним проектом можна вважати оцифрований медійний архів Центру міської історії Центрально-Східної Європи. Колекція львівської інституції складається з кількох частин: це архівні фотографії, відеозаписи та збірки усних історій. Тут ви можете знайти як документальний фільм "П'ять міст" про єврейські спільноти в містах, знятий перед початком Другої світової війни, так і аматорський фільм про життя львівських байкерів 1980-х. Також на сайті можна ознайомитися з онлайн-виставками, до прикладу, збіркою "Обличчя індустрії" – фотографіями з фабрик та заводів, що показують обличчя індустрії, яке стерепотипно сприймається виключно як поєднання заліза та пару.
Серед українських проектів також помітний Відкритий архів українського медіаарту, створений мистецтвознавицею та кураторкою Яніною Пруденко. Сайт налічує 78 творів українських медіахудожників і крім естетичної насолоди може бути корисним для досліджень сучасного мистецтва.
На думку дослідника й керівника проекту "Міський медіаархів" в Центрі міської історії Богдана Шумиловича, ситуація з електронним архівуванням в Україні – найгірша в Східній Європі. Богдан розповідає, що на державному рівні систематичної роботи з цифрування історичних даних не відбувається, і працюють із даними залежно від замовників. "Держава просто ігнорує цю ситуацію", – підсумовує дослідник.
Позиції медійного архіву Центру міської історії значно відрізняються, і в першу чергу тим, що це приватна ініціатива. Це надає можливість Центру не перейматися архівуванням статистичної та офіційної інформації, а працювати з приватними колекціями фотографії та відео. "На основі наших джерел можна реконструювати інші сюжети: приватні історії, сьогоденність, вигляд міста в той чи інший час, різні наративи. Певною мірою ми стикаємося з державними архівами. Але, до прикладу, якщо ми цифруємо державну колекцію, то одна з наших цілей – зробити її доступною, щоб люди могли нею користуватися. Тому ми в цьому сенсі є альтернативою", – підсумовує Богдан Шумилович і додає, що архівом Центру можна користуватися вільно без черг та особливих вимог.
3 
1
Коментарі