середа, 22 квітня 2015 15:55

Здавна шахи вважалися смертельно небезпечною грою
2

Лицар грає у шахи зі смертю. Середньовічна гравюра.
Фото: Wikipedia
Козак і смерть. Гравюра Юрія Логвина

- Гравюру із зображенням козака-лицаря, який грає зі смертю в шахи, намалював за класичним мандрівним сюжетом, який здавна був поширений у світі, - розповідає художник Юрій Логвин.

Найбільше вічний сюжет про ігри зі смертю, зокрема спроби її обдурити, поширився у середньовічній Європі, хоча побутує він ще в арабському фольклорі.

- У Середні віки, населення Європи як ніколи було в постійній напрузі через нищівні епідемії. Епідемія чуми 1340-1349 років винищила більше, ніж половину європейського населення. Реалістичні описи чуми можна знайти у "Декамероні" Джованні Бокаччо: люди по-різному реагують, знаючи, що завтра прийде кінець: одні мовляться Богу, а інші запрошують повій. Одні повії біжать сповідатися, а інші танцюють голі серед вулиці. Тема про смерть як фатум стала популярною у фольклорах усіх народів — Іспанії і Португалі особливо. На народних лубочних картинках часто зображали танець смерті. А до кого першого приходила смерть? До солдатів, які воювали. Тому мотив" лицар і смерть" став дуже популярним.

У португальських та іспанських казках був поширений мотив про лицаря, який сотні разів обдурював смерть і лишався живий. Постійний двобій цей як двобій інтелектів зображали у грі в шахи. Гра в шахи після хрестових походів була широко розповсюджена по всій Європі.

- Це була смертально небезпечна гра, - говорить Юрій Логвин. - Бо за шахами нерідко виникали бійки і дуелі.

В Україну, як в усю Європу, шахи прийшли від арабів та з Індії. Так само від арабів у Венецію перекочували гральні карти. Карт в Україні не було, поки не навчилися виробляти більш-менш міцний папір у 14-15 столітті. Шахи з'явилися раніше. Їх робили з дерева, зі слонової кістки, з глини, з порцеляни, відливали з заліза. Козаки мали переважно польські чи німецькі шахи — які відбирали у переможених ворогів.

Сюжет про лицаря і смерть використав і Адам Міцкевич у своїй поемі "Пан Тадеуш". Лицар у нього зі смертю грає в шинку в карти чи в шахи і виграє. Смерть каже: ти виграв, але я тебе наздожену у Римі.

Рицар сміється й гуляє з польською широтою й гонором — грає, п'є, веселиться. Аж тут до нього приходить смерть. Він каже: "Так я ж не в Римі!" Озирається і бачить, що шинок називається "Рим".

- На гравюру надихнув мене фільм Інгмара Бергмана "Сьома печатка", - каже Юрій Логвин, - про те, як із хрестового походу повертається у Швецію лицар. А там у цей час пошесть чуми. Він сидить на березі моря і грає в шахи зі смертю. У германських мовах "смерть" чоловічого роду. Тому їх поєдинок — це своєрідний поєдинок супротивників на полі бою.

Однак замість шведського лицаря художник намалював козака.

- Згадайте "Пропалу грамоту". Там теж козак зі смертю грає — щоправда, в карти. Головне — гра. Карти - більш азартна і примітивна, вояцька, безтурботна гра, результат якої залежить від випадку. А в шахах можна покладатися на власний розум.

Зараз ви читаєте новину «Здавна шахи вважалися смертельно небезпечною грою». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути