Дипломата Миколу Любинського розстріляли чекісти в урочищі Сандармох 8 січня 1938-го. Захищав інтереси Української Народної Республіки на міжнародній арені.
Був членом Центральної Ради та секретарем Всеросійського з'їзду народів у Києві. Восени 1917-го у складі Мирової делегації УНР під головуванням міністра Всеволода Голубовича вирушив до Брест-Литовська – тепер Берестя, на переговори з країнами Четвертного Союзу про вихід України з Першої світової війни. Переговори завершилися підписанням Брест-Литовського миру та визнанням УНР.
Деякий час, з березня по квітень 1918-го, виконував обов'язки міністра іноземних справ УНР. Полишив посаду у зв'язку з гетьманським переворотом. Після революції Любинський працював у Всеукраїнській академії наук в Інституті української мови.
На початку 1930-х його арештувала група ГПУ СРСР у Києві. Шили активну участь в Українському національному центрі – неіснуючій "контрреволюційній організації", придуманій та "викритій" радянськими спецслужбами. Та "мала за мету повалити радянську владу в Україні і відновити УНР".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Показали, чим займалися дипломати між переговорами у Бересті 1918-го – добірка фото
Чоловіка неодноразово піддавали фізичним тортурам. Заслали на 2 роки до таборів ГУЛАГу на Біломорсько-Балтійський канал. 1933-го покарання збільшили ще на 5 років та заслали до Медвежегорська, де працював архівістом колегії Біломорсько-Балтійського каналу.
Розстріляли у Сандармосі разом із багатьма відомими українськими діячами у часи Великого терору.
Трійки УНКВС "Сандармох" відкрили розстрільні справи на 1116 людей 9 жовтня 1937-го. Того дня до страти засудили поета Марка Вороного, письменників Миколу Куліша та Антона Крушельницького, режисера Леся Курбаса.
Діячів української культури звинуватили у зв'язках із "націоналістичними терористичними організаціями" – УВО та ОУН. Відповідно, на думку чекістів, чоловіки "ставили за мету повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терактів проти партії".
1 
1
Коментарі