Громадський діяч Федір Матушевський народився 20 червня 1869-го у сім'ї священика в містечку Сміла - тепер райцентр на Черкащині. Навчався на юридичному факультеті Дерптського університету – тепер Тартуський університет в Естонії.
1897-го разом із українським поетом, педагогом Олександром Кониським готує до видання альманах "Вік" у Києві. Його присвячують 100-річчю виходу "Енеїди" Івана Котляревського. У збірці публікують вірші 50 поетів. Згодом на його базі створюють однойменне видавництво.
1908-го Федір Матушевський разом із Сергієм Єфремовим, Євгеном Чикаленком, Володимиром Винниченком, Дмитром Дорошенком стає співзасновником Товариства українських поступовців - таємної позапартійна політичної та громадської організації українців у Російській імперії. 1917-го бере участь у створенні Української Центральної Ради. Стає членом Комісії з розробки негайних заходів для розв'язання продовольчої кризи. Потім входить до Крайового комітету охорони революції в Україні.
"Ні, я не поїду. Який з мене посол", - каже член Комітету охорони революції в Україні Федір Матушевський члену Директорії УНР Симону Петлюрі, який пропонує очолити надзвичайну дипломатичну місію в Греції.
"Такий, як із мене диктатор", - не відступає політик. Дає кілька днів подумати.
Вони зустрілися на початку січня 1919-го біля будинку Київського губернського земства. До Афін Федора Матушевського попросив призначити директор департаменту чужоземних зносин Директорії Андрій Яковлєв.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Цар і гетьман тримали в тюрмі, а більшовики - розстріляли. 140 років тому народився Симон Петлюра
Потенційний дипломат удома обговорює всі "за" і "проти" з дружиною Вірою. Вона погоджується. Вирішують, що візьме з собою старшого сина 13-річного Юрія. Менші Борис і Василь залишаються з матір'ю в Києві.
"Добираючи людей, я керувався виключно діловою стороною справи і відхиляв масу прохань людей своїх і чужих", - згадує Матушевський у своєму "Щоденнику".
Бере дипломата Павла Чижевського, уповноваженого Червоного хреста Володимира Леонтовича й лікаря Модеста Левицького, який стає його заступником. Разом із іще 4-ма службовцями та їхніми сім'ями поїздом залишають Київ увечері 26 січня 1919-го. Прямують на Одесу, але стає відомо про захоплення її військами Франції та Великої Британії. Ті не підтримують самостійного українського уряду, хочуть відновлення Російської імперії. Федір Матушевський змінює маршрут на Будапешт, а звідти - до Афін.
"Жили ми на березі моря, де було дешевше, і батько щодня їздив трамваєм до Атен", - згадував син Модеста Левицького Віктор.
Федір Матушевський готує меморандум до грецького уряду. Описує "що таке Україна, чого завше добивалася та чому бореться з Москвою та Польщею". Порушує питання автокефалії Української православної церкви. Документ видає французькою мовою, тиражем 500 примірників.
"3 тижні, як ми вже тут, проте справа не рухається з місця. Газети ми ще не маємо. Реальної підтримки від Греції отримати не вдається. Вона невільниця Антанти", - міркує він.
Становище місії погіршується, закінчуються гроші, видані Директорією. Уряд Греції підтримки не надає. Натомість Федір Матушевський починає видавати грецькою мовою "Грецько-українське рев'ю". Багато пише про історію відносин між народами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Затримали українського полковника, підозрюваного у державній зраді
"Ціла низка статей та інтерв'ю Матушевського у місцевій пресі малу-помалу змінили спочатку вороже, потім байдуже становище грецького громадянства щодо України", - пише Модест Левицький.
У цей час місію відвідують посли США, Румунії, Бельгії та Грузії. Найтепліші спогади Федір Матушевський має про американського представника Генрі Дроперса. Він перший відкрито питає, яка допомога потрібна Україні.
"Україні потрібна поміч грішми, амуніцією та моральною підтримкою. Найкраще було б негайно признати її незалежність", - каже українець.
Приглядаючи за роботою членів місії, розуміє, що більшість просто втекли від більшовиків. Болісно це переживає. Із Києва повідомляють про захоплення міста військами білогвардійського генерала Антона Денікіна.
"Чорніші чорної землі та тяжчі від тяжкого каміння обсіли мене думки про долю України", - пише у нотатках.
За кілька днів Федір Матушевський помирає від серцевого нападу.
Більше про Федора Матушевського читайте у журналі "Країна" за 20 червня 2019-го.
100 років тому Україна встановила дипломатичні відносини з Чехією
"Головним моїм обов'язком було здобути визнання чехословацького уряду Української Народної Республіки і Директорії як її верховної влади. Я повинен був добитися допомоги зброєю для петлюрівської армії. Укласти економічні договори, підготувати політичні умови, спрямовані проти радянської Росії або іншої країни, що вела боротьбу з Україною або Чехословаччиною", – згадував 1945-го колишній голова Надзвичайної дипломатичної місії УНР у Празі Максим Славинський.
4 
35413
Коментарі