Головний Отаман військ і флоту Української Народної Республіки Симон Петлюра народився 22 травня 1879-го у Полтаві.
Його батько мав 3 кінні екіпажі і займався візництвом. Мати гляділа дітей. Крім Симона мали ще 3 синів та 5 доньок. Жили в старому 3-кімнатному будинку на вулиці Завгородній - тепер Зигіна.
1895-го Симон Петлюра вступає до Полтавської духовної семінарії. Організовує урочистості до річниці з дня народження Тараса Шевченка. Стає членом Революційної української партії. 1901-го бере участь у Всеукраїнському студентському з'їзді. Підтримує виступ семінаристів, які вимагають звільнення наглядачів. За це його виключають.
Жандарми заводять кримінальну справу проти "підмовників". Симон тікає на Кубань. Там дає приватні уроки, працює в археографічній експедиції і організовує осередок РУП – Чорноморську вільну громаду. Публікує у львівському Літературному науковому віснику статтю про стан народної освіти на Полтавщині.
1903-го царська охранка вистежує і арештовує за виступ та мітинг на Полтавщині, утримують в тюрмі у Катеринодарі – тепер Краснодар у складі Росії. Звільняють під грошову заставу, яку вносить батько. Симон спочатку живе у Києві, а потім їде до Львова. Протягом року працює співредактором часописів "Селянин" і "Праця". 1906-го їде до Петербурга, де редагує місячник "Вільна Україна". За кілька місяців повертається до Києва. Працює секретарем газети "Рада" і часопису "Україна".
За рік перебираэться до Петербурга і працює бухгалтером у транспортному товаристві. Співпрацює з журналами "Мир" та "Образование". За 2 роки перебирається до Москви. Одружується зі студенткою університету Ольгою Більською з Полтавщини. Працює бухгалтером у страховій компанії. 1911-го народжується донька Леся. Симон Петлюра редагує журнал "Украинская жизнь".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Петлюра, Грушевський і могутнє військо: показали рідкісні фото Української революції
У квітні 1917-го виступає ініціатором і організатором проведення Українського з'їзду Західного фронту у Мінську. Обраний головою української фронтової ради. Потім бере участь у Першому Всеукраїнському військовому з'їзді, долучається до роботи Центральної Ради. Стає членом уряду, веде роботу по українізації армії.
На початку 1918-го створює з добровольців Гайдамацький кіш Слобідської України. Отримує перше бойове хрещення у бою проти більшовиків під Полтавою. Організовує оборону Києва.
"У звичайній вояцькій шинелі з багнетом за плечима він ішов на чолі чорних гайдамаків, бадьорий та енергійний. Дивлячись на нього, вірилось, що тепер ми переможемо! Козаки вже й тоді любили його дуже, йшли за ним на все", – писав про участь у війні з більшовиками в лютому 1918-го український громадсько-політичний діяч Ілько Гаврилюк.
Потім Симон Петлюра стає головою Всеукраїнської спілки земств. Вимагає від гетьмана Павла Скоропадського ліквідації поміщицького землеволодіння і повернення землі селянам. За це його арештовують і ув'язнюють на 4 місяці.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розсекретили документи, які стосуються вбивства Петлюри
Після виходу на волю бере участь у підготовці повстання проти гетьмана. Стає членом Директорії, яка перебирає владу у Києві. У травні 1919-го очолює її.
"Для мене вже з початку нашого руху ясним було, що наші національно державні змагання повинні перейти довгі щодо терміну і тяжкі своїми пробами митарства, - писав Симон Петлюра до генерала-хорунжого Миколи Удовиченка 1922-го. - Я бачив, що українські партії мають силу революційну, деякі розкладову, а творчої, організаційної - не мають. Вони не усвідомили головного: чи Україна, як самостійна держава, повинна в закордонній політиці спиратись на Европу чи на Москву – Азію. Виявилось, що азійська спадщина в нас – занадто ще сильна. Соціал-демократи перевагу давали Москві, а не Европі. Спиратись треба було на Европу, яка, до речі, нас не знала і не розуміла. Одночасно треба було творити власну силу. Чим скоріше у народу нашого скристалізуються почуття незалежности од Москви, тим скоріше ми матимемо самостійну Україну".
З 1922 року живе в еміграції в Польщі та Швейцарії. Згодом у Парижі видає тижневик "Тризуб". Створює організацію "Прометей", яка об'єднує представників всіх поневолених більшовиками народів для боротьби з радянською Росією.
Головного отамана військ УНР Симона Петлюру вбив 25 травня 1926 року агент НКВС Самуїл Шварцбард. Поховали його на кладовищі Монпарнас у Парижі.
До річниці його смерті Gazeta.ua підготувала 5 спогадів сучасників про Симона Петлюру.
"Петлюра був надзвичайно енергійний, відданий ідеї ентузіаст з великою вірою в українську справу. Він умів захоплювати своїм запалом інших, умів вести за собою маси, кликати їх до тяжкої боротьби й жертв", - керівник уряду Директорії Ісаак Мазепа.
1 
1
Коментарі