Політв'язень відмовився від громадянства

Останнього українського політв'язня СССР Богдана Климчака звільнили 11 листопада 1990 року. Відсидів 17 років і 40 днів таборів. Із них 590 днів - у штрафному ізоляторі. Коли вийшов, демонстративно відмовився від радянського паспорту і реабілітації.

Він був родом із села Себечів - тепер Сокальський район на Львівщині. 1946-го був вивезений разом із родиною до Тернопільської області в рамках угоди про "евакуацію" українців із Польщі до УРСР і польських громадян з УРСР до Польщі.

Його старшого брата Мирон засудили до 25 років концтаборів за співпрацю з ОУН. 1949-го Богдана разом із матір'ю та двома сестрами, як родичів члена ОУН етапували на спецпоселення до Хабаровського краю. З 1952 року жили на станції "Дурмін", де Богдан закінчив 7 класів. Потім отримав диплом у Магаданському гірничому технікумі. Після випуску його арештували і відправили на заслання у Магаданську область. Звільнили 1962-го.

Жив під постійним наглядом КДБ. Спробував втекти через територію Ірану на Захід з метою просити політичний притулок. Перейшов радянсько-іранський кордон у районі станції Такир. Унаслідок домовленостей між Іраном та СРСР, його примусово повернули.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Студенти не пустили військовий парад на Хрещатик

18 червня 1979 року засуджений Львівським обласним судом за "антирадянську агітацію та пропаганда" до 15 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Покарання відбував у Пермських таборах ВС-389/36 і 35.

У 1981—1984 роках перебував у спецв'язниці Чистополя в Татарстані. 1987-го категорично відмовився підписувати будь-який документ, що став би умовою звільнення.

І лише у 1990-му постановою пленуму Верховного Суду УРСР засудження Климчака за політичними статтями визнали безпідставним, а його дії перекваліфікували у незаконний перехід кордону без антирадянської мети, за який передбачено три роки позбавлення волі.

Після звільнення жив у Києві, Тернополі та Львові. Написав книги "Оаза-гора" та "Оновлений Декалог поневоленого Українця".

×