Український поет Василь Стус 28 серпня 1985-го потрапив у карцер табору для політв'язнів біля села Кучино Пермської області.
У травні 1980 року заарештували Василя Стуса вдруге і визнали особливо небезпечним рецидивістом. Засудили до 10 років ув'язнення і 5 років
заслання. Сидів у камері №12 з російським письменником Леонідом Бородіним.
На нарах можна перебувати лише 8 годин - з відбою до підйому. Того дня Стус читав книжку спершись на горішні нари ліктем. У робочий час це заборонено. Черговий офіцер склав рапорт, що Стус у робочий час лежав на нарах і вступив з ним у прирікання. За це поет отримав 15 діб карцеру.
Перед цим табірні наглядачі знищили його збірку "Птах душі" з 300-ма віршами. Стус кілька разів оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв'язнями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: В'ячеслав Чорновіл загинув у страшній аварії, якої досі не розслідували
У карцері Стус оголосив сухе голодування. 4 вересня він помер. Офіційна версія смерті - зупинка серця. Інші в'язні вважають, що загинув від удару карцерними нарами.
Поховали наступного дня на табірному цвинтарі. Дисидентів Василя Стуса, Юрія Литвина та Олексу Тихого перепоховали 19 листопада 1989 року на Байковому кладовищі у Києві.
Похорон В'ячеслава Чорновола став одним із наймасовіших дійств у столиці. У процесії взяли участь до 250 тис. осіб. Труну з тілом виставили в Київському будинку вчителя. Черга охочих попрощатися розтягнулася до Хрещатика. Зайти до будівлі всі не змогли. Впускали за перепустками.
2 
1
Коментарі